Вчителька з Чернігівщини понад пів року провела у катівні російського СІЗО: через що довелося пройти дівчині [ Редагувати ]

На Луганщині російські окупанти вдираються в будинки цивільних людей, нібито шукаючи партизанів. І вчиняють мародерства. Пограбування українців - типовий злочин рашстів. А ще - вбивства, викрадення й катування людей, обстріли житлових кварталів.

Героїня нашого наступного сюжету - вчителька з Чернігівщини, яка понад пів року провела у катівні російського СІЗО. Через що довелося пройти дівчині? Та як притягнути до відповідальності її катів? Ніна Коломієць розкаже.

Ці кадри Вікторія Андруша зняла з вікна батьківського будинку у перші ж дні повномасштабного вторгнення. 27 лютого до їхнього села Старий Биків на Чернігівщині наблизилася російська техніка.

Вікторія Андруша, звільнена з російського полону:

У першу добу, як тільки вони прийшли на територію нашого села, вони розстріляли 6 місцевих жителів. Тобто, 6 цивільних осіб - вони були розстріляні, потім я дізналася, вони були закатовані. Тобто, реально. Їх боялися всі, хоча вони казали, що вони прийшли від чогось нас захистити.

Жителі села - у страху, під звуки боїв на околицях найближчих сіл - сиділи по хатах.

Окупанти все ж захопили Старий Биків. А згодом навідалися й до будинку Вікторії.

Вікторія Андруша, звільнена з російського полону:

До нашого будинку під'їхала їхня військова автівка. З неї вийшло понад 10 солдатів їхніх. Наскільки ми зрозуміли, з ними прийшов ще їхній командир. Вони пішли робити дійсно повномасштабний обшук всього взагалі в будинку, і вони знайшли мій телефон. Коли вони ввімкнули, вони побачили ці фото. І пішла просто фраза - вона писала сестрі, це вона, забирайте, пакуйте її.

Дівчину кинули до підвалу котельні в сусідньому селі, де тримали й інших заручників. За кілька днів - вертольотом відправили до росії.

Вікторія Андруша, звільнена з російського полону:

8 квітня мене і інших полонених, а це були й військові, і цивільні - нас всіх разом перевезли до СІЗО м. Курськ. Вони не вірили, що я є звичайною вчителькою. Говорили, може, ти завербований спецагент. Вони мені інкримінували статтю "шпигунство". Вони мені говорили, що за цією статтею чи 8, чи 10 років позбавлення волі мені могло по їхніх законах світить у їхніх тюрмах.

Курське СІЗО. І знову допит. Катування. Навіть зараз це моторошно згадувати, каже Вікторія.

Вікторія Андруша, звільнена з російського полону:

Просто пролунала фраза: "Це вона? - Так це вона, навідниця". І далі пішли просто удари. Були моменти, коли просто після цього фізичного насилля, що вони зі мною робили, я говорила, що вже втрачаю свідомість, уже не можу просто стояти на ногах. Вони говорили - ми зараз підбадьоримо тебе і включали електрошокер.

Кілька місяців Вікторія провела у карцері - втрьох з іншими полоненими. Жодних прогулянок на свіжому повітрі. Душ - раз на тиждень. Дівчат змушували марширувати, співати ворожий гімн та російські пісні. І постійно твердили - вдома ви нікому не потрібні, про вас забули! Що було насправді - тепер розповідають юристи.

Юлія Полєхіна, адвокат Вікторії:

Над справою Віки працювало дуже багато людей. Затримання цивільних осіб - це воєнний злочин, вони не мають права цього робити. Людина може бути затримана, їй має бути оголошена підозра, в чому її обвинувачують, щоб вона могла захистити себе. А так, як це відбувається з державою-терористом, вони затримують людину і вона зникає, і ми вимушені шукати її по всім ничкам, норам.

Викрадення, катування і вбивства. Що таке цивілізація та право - росіяни, схоже, взагалі ніколи не чули. На окупованих територіях вони користуються законами якогось божевільного племені людожерів. І скільки людей стали жертвами цієї навіженої орди - сказати важко.

Наталія Ящук координаторка управління проєктів Центру громадянських свобод:

 На сьогодні у Центрі громадянських свобод зафіксовано 945 таких випадків. На щастя, 302 випадки - це звільнення, 16 випадків, на жаль, летальний випадок, люди були знайдені вбитими. Всі решта - в ув'язненні на території рф або на окупованих територіях Донецької, Луганської областей.

Вікторію звільнили з полону наприкінці вересня - за пів року після незаконного ув'язнення.

Тепер Вікторія - активно співпрацює з правозахисниками. Добивається справедливості.

Вікторія Андруша, звільнена з російського полону:

Ми подавалися в суд, була заява в Гаагу. Мають бути всі покарані, по-перше, мене як цивільну особу не мали права вивозити з території України, по-друге, на мене ніяк не повинні були впливати фізично й морально. Бо це реально є катування. Це нелюдське поводження. За це мають понести покарання всі, хто до цього причетний. Не тільки режим, а й ті, хто це виконував.

Дівчина вірить - її історія обов'язково стане однією з тисяч сторінок доказової бази під час великого судового процесу в рамках трибуналу для путіна. І всі ті, хто вчиняв і продовжує вчиняти воєнні злочини на території України, отримають справедливі покарання.