Із протезом він готується пробігти Лондонський марафон: історія колишнього розвідника із Вінниччини (відео) [ Редагувати ]
Із протезом він готується пробігти Лондонський марафон. Колишній розвідник із Вінниччини, Роман Кашпур, ще за часів АТО підірвався на міні і залишився без ноги. Проте щойно став на протез, почав досягати здавалося б, нездоланних вершин. Боєць два роки поспіль посідав перші місця в Іграх героїв, а згодом, у Харкові, встановив рекорд України, протягнувши 16 тонний літак! Із воїном та його відважною родиною поспілкувалася Юлія Корчевська.
Із Романом ми зустрічаємося у центральному парку Хмільника. Тут, за тренуваннями, він проводить чи не кожний ранок. Боєць на протезі готується бігти Лондонський марафон.
Розслаблятися Роман собі не дозволяє.
Роман Кашпур, ветеран Збройних сил України:
Може бути таке, що пробіжка буде 30 хвилин, чи 40, але вона по завантаженості і по навантаженню в принципібуде дорівнювати 20 кілометрам легкого кросу. Тут все, як тренер розпише. Все - по графіку.
Спортом боєць захопився після поранення на передовій. Роман добровольцем пішов на фронт ще під час АТО. Потім підписав контракт зі Збройними силами і став розвідником. А у 2019-му під Марʼїнкою військовий підірвався на міні. І зостався без кінцівки. Та не занепав духом, і доля нагородила - чоловік зустрів майбутню дружину. Юля волонтерила.
Юлія Кашпур, дружина Романа:
Познайомились ми у шпиталі. У той день, коли йому зробили реампутацію у Харкові, у шпиталі його перевели у загальну палату, коли його вже можна було відвідувати. А напередодні, днів за два до того, мене набрав його перший командир, вже покійний, і попросив заїхати до нього провідати.
Його силою духу, каже Юля, вона захоплювалася.
Юлія Кашпур, дружина Романа:
У людини немає кінцівки, людині відірвало ногу, а він лежить посміхається. В ньоговсе добре. Каже: Я залізний Скіф тепер буду! Тобто - ніякого відчаю, чи розпачу… Все добре. Все прекрасно. У людини продовжується життя.
Весілля святкували у рідному Хмільнику.
Юлія Кашпур, дружина Романа:
Це в нього пройшло тільки 9 місяців після поранення. Були змагання в Харкові, із крос-фіту. І його запросили. Трохи подивилися, як він тренується і запросили його в категорію не аматорів, а профі. Ну й Рома погодився. І зайняв перше місце!
Наступного року Роман здобув перемогу вже у двох номінаціях і почав мріяти про рекорд.
Юлія Кашпур, дружина Романа:
Він казав: ну це вже не цікаво. Мені хочеться чогось більш потужного. Плюс йому дуже хотілося надихати хлопців, котрі важко поранені… Що життя не зупиняється, воно продовжується. Потрібно жити. Потрібно жити повноцінно. І для цього є всі можливості! Все в голові.
Роман протягнув літак! Вагою близько16 тон.
Юлія Кашпур, дружина Романа:
Ми їхали, до речі, до моїх батьків у Купʼянськ, проїжджали Чугуївський аеродром і вдалині там були самольотіки стояли… І він каже: Якось візьму й літак потягну…. Ну і все. І йому це засіло. Підготовлювалися ми здебільшого тут, у Хмільнику, у нього тут його батько робив йому драбину спеціальну, власними руками, продумували вимірювали під протез спеціально…. Й встановив рекорд України.
А далі було широкомасштабне вторгнення. 24 лютого подружжя було у Харкові. Доба знадобилася Романові, аби евакуювати родину до Хмільника. А сам чоловік повернувся назад. Боронити місто.
Роман Кашпур, ветеран Збройних сил України:
Перших півтора місяці це була активна фаза моєї участі. Безпосередньо, на нулі. На передовій. Потім - сіра зона, потім у штурмі…. Командир набрав людей. У підрозділі побільшав склад і з ними потрібно було працювати. Людей потрібно було навчати.
Коли ворога вигнали з Харківщини, боєць вирішив повернутися у спорт. І втілити у життя ще одну мрію.
Роман Кашпур, ветеран Збройних сил України:
Якраз на момент літака, ще коли я його не потяг - уже була ідея наступним робити марафон. Знаєте, як показати важко пораненим хлопцям, та й в принципі людям, які занепали духом, що життя продовжується. Сам посил не залежить від того, щоб щось тягати, чи кудись бігти.. А власне, в тому, щоб встати й жити повноцінно!
Тож попереду у Романа - марафон у Лондоні.
Я є амбасадором фонду "Громадянин", який мені й допоміг зі спортивним протезом і допомагає хлопцям важко пораненим з реабілітацією, і з протезуванням. І це власне була така ідея: пробігти в Лондоні.
Нині чоловік тренується. За підтримки усієї родини.
Роман Кашпур, ветеран Збройних сил України:
Якось виходили з ними на стадіон - так малий, що старший, що менший - обоє по три круга. Кілометр двісті вони пробігають… що мені подобається - їхній запал. Що вони не здаються… Вони просто біжать.
Сини підтримуватимуть тата і в Лондоні. Такий сімейний закон, каже Юля - завжди бути разом.
Юлія Кашпур, дружина Романа:
Плануємо звісно їхати разом… тому що в нас якось так склалося, що ми завжди й всюди разом. Нам цікаво разом. І один без одного - якось не те. Ну і плюс йому ж потрібна підтримка. Будемо підтримувати й вболівати. І я ж кажу: якщо потрібно буде, то навіть поруч побіжимо!
