Історія мінометника, якому вдалось одним пострілом знищити цілу колону рашистів [ Редагувати ]
Павло став мінометником, можна сказати, випадково.
З барменів - у прикордонники. Далі в нашому ефірі історія мінометника Павла. Чоловік воював на Донецькому напрямку. І одного разу йому вдалося одним пострілом знищити цілу колону рашистів.
Як Павло разом із побратимами нищили ворога? Та як зараз він охороняє кордон на Сумщині.
Павло потрапив на Донецький напрямок влітку 2022. Він був одним із прикордонників, яких відправили на підсилення відрізка Мар'їнка-Вугледар. Росіяни раз за разом атакували позиції наших бійців.
Павло, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:
Поки їхали, ще до позицій не доїхали, уже зрозуміли, що там їдуть такі дуже інтенсивні бої, обстріли, взагалі там все небо гримить. За день десь я зрозумів, що я на Донбасі, але ти свою задачу знаєш, шо треба робити. Всі були готові морально, фізично, ми розуміли, що ми будемо до противника у 2-3 км, бо це така найдієвіша відстань для роботи 120-міномета, ми розуміли, що там буде противник, будуть обстріли, ніхто задню не дав.
Спокійно, виважено, наче й не чути пострілів з важкої зброї з іншого боку. В той же час - швидко та точно працює мінометний розрахунок Павла.
Павло розповідає, завдання його підрозділу - прикривати бійців «на нулі» і не дати противнику можливості накрити їх самих.
Павло, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:
Там зіштовхнулись зі достатньо щільним вогнем противника. Артилерійським саме - це міномети, "Гради", авіація працювала кожен день, арта, танки. танки - це такий наший біль, бо страшна річ - танки. І абсолютно прострільна дорога, по котрій ми добирались до позицій, це доволі часто треба було робити для підвозу БК, людей, тобто не стільки страшно працювати на позиції, скільки їхати туди.
Павло став мінометником, можна сказати, випадково.
У свої 27 чоловік займався малюванням. Навчався будівництва, економіки, опановував ресторанний бізнес, працював барменом у столиці. Тож, і вранці 24 лютого після нічної зміни - думки були про відпочинок.
Я планував, як п'ятницю провести весело.
Натомість Павло пішов у військкомат.
Павло, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:
Мене поставили у чергу до Тероборони, так ніхто мене не визвав. А потім уже зрозумів, що війна буде тривати довго, і почав думати, де я зможу пригодитись. Я сам з Сум. Сумщина - це область, яка граничить з росією, і я як сум'янин вирішив стати на захист батьківщини саме у лавах Державної прикордонної служби України. Мене спитали, якщо ти без досвіду, без військової підготовки, може кухарем, може на логістику, я сказав: та ні, я бажаю трошки шось таке з військовим напрямком.
А після кількох місяців навчання як мінометник Павло потрапив на Донеччину.
Павло, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:
Є такий міф, шо відправляють необстріляних, не навчених. Я не знаю, скажу тільки за себе, ми щодо міномета-120 і тактики роботи, і взагалі поводження з ним, і роботи з ним в цілому в бойових умовах, ми пройшли повністю.
Там, під Мар'їнкою, кожен день, кожен бій ставав подвигом і рутиною водночас. Але були й особливі випадки.
Павло, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:
Ми тоді однією міною там понад 20 чи 25 осіб знищили, ну взагалі йшла колона кацапів, ми міною влучили і їх знищили. Це було з підтвердженням з дрона, що вони саме уражені й було дуже приємно. Нас відзначили за бойові такі наші роботи, за бої під Мар'їнкою нас нагородили орденами "За мужність" 3 ступені.
Зараз оборонці - на захисті кордонів на Сумщині.
Павло, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:
В рідних краях роботи також тут хватає, якщо зрівнювати з Донецьком, не такий інтенсив, але робота є і не менш небезпечна, приходиться також працювати в таких екстремальних умовах, але тут все надійно, одразу скажу: все тут у нас під контролем, те, шо я бачу.
Павло показує свій талісман.
І називає кота - янголом-охоронцем
Павло, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:
Живу завжди думкою, що приїду додому, у мене там є мій улюблений кіт Сейлор - він сфінкс, а по характеру свинтус. Це якось відволікає. Дуже люблю, звичайно, котиків, бо вони такі хулігани, як я колись був.
