Обʼєднані бажанням захистити рідний Миколаїв: історія найбільшого місцевого волонтерського хабу [ Редагувати ]
Волонтери - люди, які допомагають, підтримують, роблять добро за покликом серця. В Україні, охопленій війною, волонтерство стало справжнім потужним рухом. Особливо з початком повномасштабного вторгнення українці через одного дістають для фронту техніку та обладнання, тоннами возять гуманітарку, рятують тварин та збирають для ЗСУ мільйони. В наступному репортажі історія про те, як група людей, обʼєднана бажанням захистити рідне місто, створила найбільший місцевий волонтерський хаб.
Всіх запрошую. В ДОФі ми розгортаємо точку, підвозимо матеріали.
Все розпочалося з цього звернення голови Миколаївської ОВА. На 2-й день повномасштабного вторгнення Віталій Кім закликав містян до самооборони, згадує волонтер Володимир Алєксєєв. Місцем збору обрали закинутий Будинок офіцерів флоту.
Володимир Алексєєв - координатор Центру волонтерів:
Буквально через 20 хвилин почали приходити перші люди приносити пляшки, пальне, тряпки. 26-го продовжували робити вже тут. Була поставлена задача робити блокпости з Херсонського напрямку.
Звичайні цивільні допомогли військовим завадити прориву росіян в місто. Потім робили перші бронежилети, збирали необхідне для біців. І все це під постіними обстрілами...
Володимир Алексєєв - координатор Центру волонтерів:
Всі вікна вилетіли. Тут і так було не дуже. Але під час прильоту у липні, коли ракета попала на територію, і один з корпусів повністю зруйнований.
Вже майже рік вони працюють як гуманітарний хаб. На їхніх плечах - роздача продуктів, одягу, ліків, дитячих товарів.
Дар'я Палагнюк - переселенка з Нової Каховки:
Є потреба в деяких речах, ми виїжджали взимку, а зараз вже тепло. Дещо вже відносилося. Треба вже роздягатися, то трошки підбираєм.
Посередині лежить жіночий одяг, він розкладений в коробки, коробки всі підписані.
Пані Олена волонтерить з червня. Щодня сортує одяг та господарький крам, викладає і пропонує переселенцям. А для забракованого - особлива місія. Цьому її навчив син-військовий.
Олена Бушуєва – волонтерка:
Із речей, які мають якісь вади, я роблю заготовки для сіток і "тактичне ганчір'я", щоб чистити зброю, прибирати машини, на господарські потреби в бліндажах.
Будинок офіцерів флоту об'єднав людей різних професій та віку. Загалом близько тисячі людей. Майже 200 - це кістяк.
Ірина Фатєєва – волонтерка:
Цілий рік безкоштовно роблять все, що можна робити. Від уборки до вантажних робіт. Хлопці тягають на собі по 10 тон. Фура 24 тони: розвантажити-завантажити.
Але фізична праця - не найважче, розповіжає Володимир. Поїздки в деокуповані села, зізнається, згадуються найбільше.
Володимир Алексєєв - координатор Центру волонтерів:
Є село Музиківка і Висунці, здається. Ми туди везли допомогу. Вони тільки-но з-під окупації, і чуємо гуп-гуп. Їдемо назад, а по тій дорозі, де ми їхали ліворуч від Чорнобаївки, прямо в дорогу прилетіло. І розумієш, що, якщоб 10 хвилин раніше чи пізніше, і могло прилетіти по тобі.
Попри труднощі та небезпеку гуманітарний хаб не припиняє роботу. Завдяки небайдужості та активності волонтерів.
Володимир Алексєєв - координатор Центру волонтерів:
Роби добро тому, кому гірше, ніж тобі. Волонтери вони тоді, коли щиро віддають свій час, фінанси, інші ресурси людям, щоб допомогти їм від серця.
Дар'я Палагнюк - переселенка з Нової Каховки:
Я їм бажаю терпіння, бо люди різні бувають і з різними настроями приходять. А вони молодці - всіх піддержать, все розкажуть, де потрібно допоможуть.
Волонтери впевнені - тільки об'єднавшись можна перемогти ворога. Кажуть, не полишать своєї справи допоки всіх росіян не виженуть з української землі.