Контрнаступ має успіх: де вже замайорів український прапор [ Редагувати ]

Плани, звісно, люблять тишу. Контрнаступ почався, але протягом кількох днів від наших військових не було ні слова про конкретні результати. Принаймні, в публічній площині. 

І от учора у Міноборони зазначили: контрнаступ має успіх! Де саме знову майорить український прапор, а де бої найзапекліші - підсумуємо. 

На Бахмутському напрямку наші бійці просуваються досить інтенсивно: у вівторок навіть до півкілометра. Тут загалом звільнили вже 16 квадратних кілометрів територій.  На Запорізькому напрямку теж маємо вдаліконтратаки. Наші захисники відбивали від кількох сотень метрів до кілометра на добу. Загалом - повернули майже 100 квадратних кілометрів. 

Є у нас успіхи і на ділянці від Оріхова до Токмака. Це - вкрай важлива зона, як кажуть експети. Якби ЗСУ прорвалися через укріплення росіян біля Токмака та перетнули річку, могли б відвоювати стратегічний Мелітополь. І, певен, це незабаром буде... Буквально за добу на Оріхівському напрямку наші бійці просунулися аж на півтора кілометри! Наразі - український прапор знов майорить над Нескучним, Благодатним, Макарівкою, Сторожевим, Лобковим, Левадним та Новодарівкою. Як це було - розкаже Даніїл Снісар. 

Сім населених пунктів за тиждень. 

ЗСУ ведуть контрнаступальні дії та контратаки щонайменше на трьох напрямках: це фланги Бахмутської ділянки фронту, захід Запорізької області та захід Донеччини на межі із Запоріжжям. Результати є. Вони здобуті надважкими зусиллями. 

Одним з перших звільнили село Новодарівка, Запорізької області. Населений пункт повернув під контроль України зведений підрозділ Запорізької окремої бригади тероборони. Численні спроби рашистів відбити позиції були марними.

А це кадри вже з Донецької області. Наші військові встановлюють прапор у селі Нескучне, в районі адмінмежі із Запорізькою областю. Туди українські бійці увійшли 10 червня. Село повернули під контроль члени 7-го окремого батальйону Арей Української добровольчої армії 129-ї бригади Сил тероборони.

Населений пункт Нескучне! Слава Україні! Героям Слава! Слава нації! Смерть Ворогам! Україна - понад усе! Путін – х*йло!

Олександр Грищук, командир 7 Окремого батальйону "Арей" Української добровольчої армії:

Штурм був не з легких. Протидіючі підрозділи ворога переважали нас і в кількості, і мали тактичну перевагу, тому що знаходились в обороні. Але вони програвали нам у мотивації, у вірі в нашу справу. Відчуття гордості за батальйон, гордості за наших бійців. 

Загалом, на цьому напрямку результати звільнення - чималі. Контроль вдалося повернути над цілим каскадом сіл. Серед них і Благодатне. На цих кадрах - український стяг на руїнах зруйнованої, в ході боїв, місцевої адміністрації, встановлюють бійці 68-мої окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.

Виганяємо з нашої рідної землі ворога. Це самі приємніші відчуття. Україна переможе! Україна понад усе! 

Село Макарівка - наступне у переліку звільнених місць. Про взяття контролю над цим селом 11 червня повідомили морпіхи 35-ої окремої бригади імені контрадмірала Михайла Остроградського.

Звільнили село Макарівка, Донецької області від російських загарбників. Слава Україні! Героям слава!

Позивний "Берлін", морський піхотинець:

Вони відразу почали відступати. По правому краю села почали просто відступати у поле. Але не всі. Група орків залишился у нас в тилу. Після чого тил був зачищений. Останні орки були вибиті з села. Частина з них є в полні. З їніх слів - це шторм Z.

Майже одночасно захисники відвоювали і сусідне село – Сторожеве. Воно тепер під українським стягом. Теж завдяки морпіхам. 

Позивний "ДОК", морський піхотинець:

Операція почалася приблизно о 5 ранку. Ми висадилися з броньованих своїх машин. І почали штурм. Спочатку ворог показав супротив, питався подавити нас своєю артилерією. Нам вдалося взяти ініціативу в свої руки.

При цьому, бійці розповідають, що тактика українських сил для ворога була неочікованою. Адже окупанти чекали на наступ важкої техніки. Зустріти штурмові групи вони були не готові. 

Позивний "Кіндер" морський піхотинець:

Цей "Урал" був повний БК. Вони його кинули. Там лежить член екіпажу цього "Уралу". Він вже не може нам цього сказати. Вони потікали. Все кинули. 

Важко уявити, але навіть в умовах постійних обстрілів, у населеному пункті залишалися люди.

Іван, житель Сторожового:

Тут сетку разорвало. И за садком тоже, прилёт. Жена и дети меня хотели забрать. Но я остался. 

В населених пунктах - майже жодного вцілілого будинку. Окупанти, після відходу - продовжують гатити по селам, контроль над якими втратили. Тому перебувати там і далі небезпечно. 

Павло Кириленко, голова Донецької ОВА:

Ці населені пункти, які звільнені, вони на 75 відсотків зруйновані. Тому в першу чергу - це евакуювати людей, надати медичну допомогу, харчування. Триває зачистка цих населених пунктів. Потім буде розмінування, принаймні, прохідних шляхів. А потім, вже по відпрацьованим алгоритмам будуть стабілізаційні заходи. 

А ще наші бійці активно поповнюють обмінний фонд. Чи не щодня у полон здаються десятки російських військових. Дехто навіть благає - не повертати у рідну країну-терористку. 

- Я лучше здесь свой срок иссижу и у вас останусь! - А у нас чего делать будешь? - Работать буду, дома строить. - А почему здесь? - Нас сюда загнали. - Ты не знал, что идешь на Украину, да? - Не, я знал. Мы просто 2 месяца в третей линии сидели. Там тихо-спокойно было. 

Ну і звичайно ж, наші хлопці продовжують нищити ворожу техніку. 

Валерій Маркус, військовослужбовець 47 ОМБр:

За останні кілька днів ми знищили півтора десятки їхніх танків, два "Солнцепёка!. Скільки ми знищили їх БМП - чесно, я навіть не рахував. Ми в наступі. Вони в обороні. І вони несуть втрати в рази більші за наші.