Музей Голодомору провів діалог на тему "Викрадення дітей - складова геноциду українців" [ Редагувати ]
"Викрадення дітей - складова геноциду українців". Такий публічний діалог провели в Національному музеї голодомору-геноциду юристи, правозахисники та історики. До якого висновку дійшли і як можна, на їхню думку, зупинити воєнний злочин - чули наші кореспонденти.
Почалися вибухи, і після того я вже поняв, що то війна вже почалась. Потім бабахнуло і мені прилетіло ось сюди, а мамі в лоб потрапило, я зрозумів, що моя мама померла, коли ця сусідка підійшла до неї і поміряла пульс.
На початку великої війни Іллі із Маріуполя було лише 9 років.
Біль був морально набагато більший того, який мені принесло поранення. Вони не просто вбили мою маму, вони буквально не дали шансу не тільки їй, та і всім людям в Маріуполі, вижити.
Рашисти викрали Іллю та вивезли в Донецьк.
Прийшли ці руські вояки і сказали типу евакуація. Я був у Донецьку місяць, мені там робили різні операції, процедури. Найперша операція була з видалення ось цього осколку, но не проста, вона була без наркозу. Одного разу до мене підійшов мій лікар та сказав, що тепер будеш говорити не "Слава Україні", а "Слава Україні в складі росії", але мене так просто не взяти.
Доля Іллі була невідома найближчим родичам, бабуся дізналася про онука, коли хлопця показали по російському телебаченню.
Зрозуміла, що треба Іллюшу визволяти з Донецька. І почала стукатися. І слава Богу мені допомогли це зробити.
Завдяки команді урядових та неурядових організацій, Іллю вдалося повернути з депортації.
Він був замкнений, лякався шуму, сирен, в нього не було пам'яті, він пам'ятав тільки ті моменти жаху, який пройшов з мамою в Маріуполі.
Це одна з історій злочину з порталу "Діти війни". Цей портал створено за дорученням Офісу Президента України як інструмент пошуку дітей, їх порятунку та визволення з місць примусового переміщення чи депортації. Містить інформацію про загиблих, поранених, зниклих безвісти та депортованих дітей, та тих, кого вдалося розшукати й врятувати.
Дар'я Герасимчук, Радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації:
Як би це не було боляче, ми маємо це фіксувати. Ми намагаємося зробити все, аби задокументувати кожен випадок, кожну історію. Я переконана, що це стане першим кроком на шляху визнання геноциду українського народу, який зараз відбувається, весь світ має це визнати.
За словами Дар'ї Герасимчук, вже близько 800 дітей вбиті рашистами, півтори тисячі отримали важкі поранення.
Дар'я Герасимчук, радниця і уповноважена Президентом з прав дитини та дитячої реабілітації:
Чому ці діти загинули? Тому що вони були українцями. Що це, якщо це не геноцид? Бачимо важкі психологічні травми, сексуальні злочини над українськими дітьми, бачимо сотні тисяч викрадених українських дітей, які були депортовані, примусово переміщені, а це є ознакою геноциду.
Саме викрадення українських дітей є однією зі складових геноцидної політики рашистів, наголошують експерти. Дітей не просто "вивозять" з окупованої території України. росія свідомо намагається знищити будь-який звʼязок дітей з Україною, з рідними, з близькими.
Катерина Рашевська, юристка Регіонального центру прав людини:
Навчаються за стандартами, які мають на меті лише одне, - повністю стерти їхню ідентичність і нав'язати їм якийсь сурогат. Нав'язується їм не російська ідентичність, а псевдоідентичність нового зразку. І на це першими звернули увагу експерти моніторингової місії ООН з прав людини. Ви можете почути, що ці діти новороси, малороси, недороси, деенерівці, будь-хто, але не справжні росіяни. Українцем тобі бути заборонено, росіянином - не дозволено.
Діти, ідентичність яких викорінюється, діти, яких перетворюють на ворогів власної нації, діти, яким заборонено бути українцями, не мають жодного ефективного засобу правового захисту.
Але навіть західні держави та впливові міжнародні організації ще не визначили ці акти як злочин геноциду, наголошує юристка.
Катерина Рашевська, юристка Регіонального центру прав людини:
Чи маємо ми якусь реакцію від комітету з ліквідації расової дискримінації, що у нас тут заперечують існування України та українців, а дітей перевиховують? Ні.
Дітей вчать брехні про Україну та цю війну. Віддають на незаконне усиновлення - навіть тоді, коли вони самі кажуть, що мають близьких тут, в Україні.
Онисія Синюк, правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA:
Ці процеси продовжили вдосконалюватися в російському законодавстві. У квітні 2023 року рф внесла зміни до свого законодавства про громадянство і вони знову стосувалися українських дітей. Зокрема, заяву про прийняття російського громадянства могли подати не тільки батьки, а в тому числі опікуни, піклувальники і представники адміністрацій, установ, в яких ці діти перебувають.
Перевиховання українських дітей росіянами включає й мілітаризацію депортованих дітей.
Катерина Рашевська, юристка Регіонального центру прав людини:
росіяни наполягають, що перевиховали, в лапках, 37 тисяч дітей. Одними зі згубних - саме програма мілітаризації: це і юний витязь, і воїн, зовсім нещодавно вивезли 38 дітей з окупованих територій у Волгоградську область для того, щоб змусити що зробити? Присягнути на лояльність російській державі, продемонструвати, що вони тепер росіяни і в майбутньому будуть готові поповнити лави збройних сил.
Онисія Синюк, правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA:
Чим довше вони знаходяться в цьому середовищі, тим важче нам буде їх повертати, особливо в контексті їх свідомості. І тут ми можемо і робимо всі зусилля для того, щоб швидше цих дітей повертати.
За офіційними даними, з 24 лютого 2022 року з України до росії депортували близько 20 тисяч дітей. Це лише ті випадки, які вдалося зафіксувати офіційно. Повернути в Україну поки що вдалося понад 380 дітей.
