Дебати у США: як впливають на політичний баланс [ Редагувати ]

Президентські дебати у США - телешоу, яке збирає мільйонну авдиторію. І воно цілком здатне змінити політичний баланс на користь того чи іншого кандидата. Тут важлива кожна деталь. Про те, як костюм претендента, жести, добірка слів, а подеколи й жарти можуть перевернути американську політику в нашому матеріалі. 

Телетрансляція дебатів уперше увірвалася в американську політику в 1960-му. І одразу сплутала карти досвідченому республіканцеві Річардові Ніксону. Він відмовився від гриму, прийшов у не підігнаному костюмі та неоковирно вовтузився в кріслі. У результаті в чисту програв імпозантному демократові Джону Кеннеді. Відтоді політики як отченаш засвоїли, що з послугами стиліста і переконливою виборчою програмою можна досягти більшого, ніж з самою лише програмою.

Та до гарного костюма і полум'яної промови не зле додати й компетентності.

У Східній Європі немає радянського домінування і ніколи не буде за президентства Форда.

Ця впевнено сказана очевидна нісенітниця відібрала другий президентський термін у Джеральда Форда. Бувалий управлінець поступився "зеленому" кандидатові Джиммі Картеру.

На справжнє шоу дебати перетворилися з появою в перегонах Рональда Рейгана. Відкинувши холодну ввічливість, колишній актор не церемонився з опонентами. Мемом тих років стала фраза "There you go again - Ну, знову ти за своє!", якою Рейган перекреслив довгий монолог Картера.

А потім, за 4 роки, і Мондейла.

Я не збирався цього говорити, але не можу стриматися. Ну, знову ти за своє!

Віртуозно Рейган викрутився й щодо питання віку. На другий термін президент заходив у 73 роки, тоді як його супротивник був на 17 років молодший. Це вважали перевагою Мондейла. Але на початку трансляції Рейган побив цього козиря.

Я не збираюся експлуатувати з політичною метою молодість та недосвідченість мого опонента.

Необережний жест на дебатах підвів Джорджа Буша-старшого. Під час трансляції у 1992 році, коли йому ставили запитання із зали, республіканець поглянув на наручний годинник.

Це глядачі розцінили, як байдужість до інтересів пересічних виборців.

Гарячими були дебати першої жінки-кандидатки у президенти США Гіларі Клінтон з патріархальним Дональдом Трампом. Клінтон управно парирувала його нападки.

Маю таке відчуття, що до кінця цього вечора мене звинувачуватимуть у всьому, що коли-небудь сталося. - Чому ні? - І справді, чому ні?

Однак тоді гострий язик не допоміг Клінтон стати господинею Білого дому. Що доводить: американська політика часто непередбачувана. Тож не дебатами самими…