Із в’язниці в ЗСУ: як колишні засуджені захищають Україну [ Редагувати ]
Раніше депутати дозволили мобілізувати в'язнів. Тепер вони воюють у лавах ЗСУ. У спецпідрозділі "Шквал" б'ються за визволення Вовчанська. Ті, хто ще вчора відбував терміни за серйозні правопорушення, змогли завоювати довіру бойових офіцерів під час завдань на лінії зіткнення. Чому ув'язнені погоджуються на мобілізацію і що про них говорять командири - історії бійців розкаже Світлана Шекера.
Автомат під кутом 45 до гори!
Страх, паніка, адреналін, поранення, у вас немає часу думати й включать свій мозок. Що ви правильно зробили, що вам робить. Все автоматично!
Вони проходять злагодження і військову підготовку. Ті, хто ще вчора відбував покарання за ґратами, сьогодні пішли захищати батьківщину. Сергій з позивним "Спічка" зі своїм взводом приймав бій у Вовчанську.
Сергій, позивний "Спічка", військовослужбовець:
Ми вдало штурмували деякі позиції. Жорстокі бої. Дуже жорстокі. Ніхто нікого не щадить. Дуже багато зброї. Але ж ми йдемо вперед, і будемо йти вперед.
У Вовчанську ж Сергій дістав осколкові поранення.
Осколок, алюмінієвий осколок від ВОГа, десь як 25 копійок розміром. Вже зашили.
Сім діб ми пробули у Вовчанську, зробили свої завдання, які в нас були попередньо нам поставлені командуванням, і я виводив останнім свою групу, і попали під мінометний і ВОГ обстріли. Попали, але вийшли, я так вважаю, успішно ми вийшли, ну, всі живі. Мене трішки зачепило.
До цього Сергій у Кропивницькій колонії відбував покарання за бійку. Запевняє, жодного разу не пожалкував, що проміняв відносно безпечне перебування в колонії - на фронтові будні.
Ні. І не буду жалкувати. Я з гордістю прийняв цей бій, як виклик.
Каже, командири ставляться до колишніх ув'язнених добре.
Сергій, позивний "Спічка", військовослужбовець:
Ставлення гарне і мені подобається, що командири гордяться нами. У нас є згуртованість. І ми друг друга розуміємо без слів.
У майбутньому Сергій вирішив будувати військову кар'єру. Зі "Спічкою" у спецпідрозділі "Шквал" воює колишній в'язень з позивним "Змій". Боронити Україну хотів давно та все не складалося.
Павло, позивний "Змій", військовослужбовець:
У 13-му я сів, у 14-му АТО почалося, у 18-му звільнився. У мене не вийшло. Тоді вже війна перейшла до іншої фази, вже не брали засуджених. А тут у 20-му сів, у 22-му знову війна почалася. Ну, я писався на президента, писав, ніхто не реагував. Тому я в перших рядах і пішов, перші, як тільки ось 18 травня підписали цей закон, і вже дев'ятнадцятого у мене вже всі документи були оформлені в ТЦК.
Він вже був у Вовчанську. І теж вийшов з пораненням.
Павло, позивний "Змій", військовослужбовець:
Воювали та штурмували будівлю, відсікали дорогу на лікарню. Поранення отримав під мостом під час заходу до Вовчанська. Я як командир групи був, група пройшла вперед. Я був замикаючим. Скид поруч зі мною, поранило ногу, скотився з моста, сховався під міст, по рації сказав, що я поранений. Чекав на евакуацію. Сильний мінометний обстріл, або покласти хлопців, або відходити самому, ну, я відходив сам.
Павло каже, багато його знайомих постраждало від російської агресії. Тож свою мотивацію пояснює просто.
Чому якісь люди мають прийти в Україну і нищити мою землю? На Харківщині, у Маріуполі. Дуже багато з Маріуполя маю знайомих, які постраждали.
Колишні ув'язнені добре показують себе на полі бою, про це вже знають у військових бригадах, тому чекають на новобранців.
Позивний "Чуб", інструктор:
Чому наших оцих хлопців, так за них вчепилися всі бригади, тому що ні для кого не секрет, що на третьому році війни мотивованих бійців в поповненнях практично немає. Ці хлопці більшість мотивовані, і якраз мотивація дає шанс на виживання, мотивація дає шанс на оці всі дії, на гарну оборону, на гарний наступ, штурм, просто за це все платиться дуже велика ціна завжди, і коли хлопці мотивовані й згуртовані, ця ціна максимально низька.
30 днів злагодження і 10 днів фахової підготовки. Далі - на фронт. Військові кажуть: готові взяти у свої лави ще більше охочих. Тож набір триває.
