Під обстрілами несли на руках: як евакуюють поранених на полі бою [ Редагувати ]
Одну з ділянок на Лиманському напрямку тримає 67 окрема механізована бригада. Мій колега Станіслав Кухарчук далі детальніше.
Прифронтова Луганщина вся окута вогнем і димом. росіяни тиснуть і намагаються прорватись у бік Лиману. Там, де ворог не може пробити оборону, намагається повністю паралізувати логістику наших підрозділів. Під звуки вибухів і у супроводі дронів проходить кожна заміна наших захисників на передовій.
Та найстрашніше - не снаряди й міни, а дрони-камікадзе. Вони панують у небі, тож розвантаження відбувається за лічені секунди. Мінометників 67-ї бригади ворог навчив все робити швидко на точці евакуації - будь-яка затримка означає смерть.
Така реальність зараз у всіх без виключення наших бійців на передовій. Всі переміщення воїни намагаються проводити лише під покривом сутінок. У цей час на позиціях міняють людей, поповнюють боєкомплект, виносять поранених і, на жаль, загиблих.
Навіть такий чарівний світанок не несе на передовій нічого доброго - із першими променями сонця знову починається пекельна круговерть, яку треба просто пережити. Раз за разом росіяни прочісують посадки артилерією, авіацією та навіть ФПВ-дронами. Здається, що на боєкомплект в них безліміт.
Такої інтенсивності застосування росіянами дронів-камікадзе я давно вже не бачив, а на Луганщині це систематично.
Інтенсивна артпідготовка означає лише одне - ворог готується до штурму. Попри щільність вогню, до роботи миттєво стають усі: нашій піхоті на позиціях потрібна вогнева підтримка.
У свої 50 Олександр ще може дати фору молодим. У військо інженер за освітою прийшов ще на початку повномасштабного вторгнення. Спочатку воював у піхоті, зараз командує мінометним розрахунком. Каже, битися з ворогом, який тебе переважає, вкрай складно, але в українських воїнів є те, чого немає в росіян.
Олександр - військовослужбовець 67 ОМБр:
У нас великий плюс, що знаємо, за що воюємо. За вільну Україну, ну, як, Україна - це щасливі родини, усміхнені лиця людей.
Гул ворожої артилерії не змовкає. Будь-який рух на наших позиціях викликає шквальний обстріл. І подекуди ворогу вдається досягти мети.
Станіслав Кухарчук, кореспондент:
Здійнявся дим, чуємо, що вибухає БК. Ймовірніше за все, росіяни підбили якусь нашу техніку. Чи є там поранені - не можливо дізнатися, тому що росіяни запустили дрон і він висить прямо над нами. А йти треба по відкритій місцевості.
У вогневу пастку росіян потрапив евакуаційний автомобіль суміжного з 67 бригадою підрозділу. Машина 210 батальйону "Берлінго" намагалася вивезти своїх бійців. Від прямого влучання ФПВ-дрона водій отримав важкі поранення. Аби врятувати життя чоловікові, його довелось на руках виносити у відносно безпечне місце.
А сховок - це невеличка яма із дерев'яним перекриттям, де ледве вміщаються троє людей. У напівлежачому стані і під світлом кишенькових ліхтариків медик із позивним "Граф" взявся боротися за життя водія. Кожна хвилина - на вагу золота, пораненого треба терміново стабілізувати й вивезти в тил.
- "Граф", скільки є часу? - Я думаю, години дві, як мінімум.
Після стабілізації - небезпечна дорога до місця евакуації. І хлопцям це вдалось: пораненого водія вивезли, він вижив. Решта групи чекала сутінок, коли ворожі дрони менш активні. Вціліти в цьому пеклі - це теж досягнення. А вціліти обов'язково треба, щоб далі боронити країну.
- Хочуть нас убити. Вб'ють не вб'ють? - На все воля Божа, але ми для того стараємось, щоб нас не вбили.
