Перемога Гарріс на виборах: як це вплине на Україну [ Редагувати ]
Питання, чого Україні чекати від президентства Харріс (якщо воно, звісно, буде), я ставлю всі ці дні людям, наближеним до кампанії, до штабу. Так само як під час зʼїзду республіканців в Мілуокі питав присутніх, чого Україні чекати в разі обрання Трампа. І от тут, в Чикаго, двох думок немає. Від різних людей чую: якщо команда демократів прийде в Білий дім, курс буде той самий. А от чому? Яка взагалі тут атмосфера? І чого чекати далі? Бо по попереду ще цілий фінальний день.
Про все це просто зараз, в моєму сюжеті.
У Чикаго цими днями гаряче. Мало того, що силовикам, яких стягнули з усіх сусідніх Штатів, потрібно охороняти учасників передвиборчої Конвенції демократів (серед яких багато VIP-гостей - губернатори, сенатори, експрезиденти), так ще й клопоту додають пропалестинські протестувальники, які вимагають згорнути підтримку Ізраїлю. Маленькими групками то тут, то там зʼявляються навколо United--центру, де відбувається зʼїзд. Усе начебто мирно - гітара, пісні, прапори… Але поліцейські кажуть: ця доброзичливість удавана. Так намацують слабкі місця в охороні, щоби згодом уже величезним натовпом спробувати прорвати периметр безпеки.
Але насправді цей акомпанемент протестів на краще. Бо повертає делегатів "на землю", змушує думати не тільки про вибори і як перемогти Трампа, а й про політику міжнародну. Тему, яка в ці "місяці турбулентності" не надто й цікавить пересічних виборців. Але саме життя змушує про неї говорити, оскільки нагадування про гарячі точки й світові конфлікти просто перед очима. Тому українське питання у Чикаго теж обговорюється. У залі, між делегатами, під час неформальних зустрічей, коли учасники конвенції намагаються з перших уст зрозуміти політику можливої адміністрації Гарріс - каже мені Майк Квіглі. Один з найбільш проукраїнських конгресменів цього скликання.
Майк Квіглі, конгресмен-демократ, співголова українського конгресового кокусу:
Думаю, вона максимально підтримуватиме Україну. Подивимося, якою буде ситуація у січні наступного року, коли вона вже стане пані Президент. Але з усього, що я бачу, вона дуже налаштована допомагати. Ми тут віримо, що маємо дати Україні все, що їй може знадобитися. І зараз ситуація подвійна: адже путіну довга затяжна війна саме на руку! Бо для нього люди - гарматне мʼясо, йому байдуже, скільки їх загине, як довго все триматиме. Зеленський же, коли був у Вашингтоні, просив: "Допоможіть нам перемогти швидше".
Мій співрозмовник натякає і на постачання далекобійної зброї, і на дозвіл бити ще глибше по військових цілях на території росії. Це обговорюють в кулуарах, такі дії в цілому мають підтримку серед політиків-демократів. Але для цього потрібна політична воля, рішення першої особи. І, погодьтеся, хороше запитання, чи буде президент Гарріс (знову ж таки, якщо саме її, а не Трампа обере Америка) більш рішучою, ніж Байден? І взагалі, наскільки вона взагалі вестиме міжнародну політику, чи делегує це команді? Вважалося, що Камала дуже далека від справ міжнародних. Цікавлюсь щодо цього думкою людини, яка добре її знає, і чую несподіване…
Сьюзан Райс, радник президента США з нацбезпеки (2013-2017):
У неї більше досвіду, ніж у будь-якого попередника, за винятком Байдена. Візьміть 4 останні адміністрації: порівняно з будь-яким віцепрезидентом Камала значно досвідченіша як "другий номер". Як віцепрезидент США вона і була на всіх брифінгах із нацбезпеки, і на засіданнях Радбезу. І сам президент Байден визнавав: вона завжди була присутня, коли ухвалювали складні рішення.
Сьюзан Райс - радник із нацбезпеки в команді Обами для демократів і досі безсумнівний авторитет; вона консультує нинішню виборчу команду, хоча й каже, що повертатися на державну службу більше не збирається. Тому дипломат знає про настрої зсередини й квапиться запевнити...
Сьюзан Райс, радник президента США із нацбезпеки (2013-2017):
Якщо говорити про Україну, то гадаю, ми побачимо продовження міцної американської підтримки Києва, і його дій щодо відновлення та збереження територіальної цілісності. Ви побачите й надалі міцну підтримку НАТО. Гарріс розуміє, що треба вкладати у критично важливі Альянси - замість того, щоб лишати напризволяще наших союзників у руках путіна.
Зʼїзд триватиме весь четвер до пізньої ночі, і за цей час буде ще багато і брифінгів, і кулуарних розмов. Але тренд зрозумілий вже зараз: різких рухів не буде; у разі перемоги на виборах демократи обіцяють зберегти курс команди Байдена і щодо України, і щодо росії. Що цікаво, гарячі голови в оточенні радили Гарріс певним чином дистанціюватися від чинного президента, а отже, і забрати у Трампа можливість критикувати Камалу за дії його адміністрації. Республіканці вже прописали меседжі, мовляв: «"Гарріс - це той самий Байден", "Його помилки - це її помилки". І політтехнологи демократів навіть пропонували вибудовувати кампанію так, щоб представляти Камалу як "нове обличчя", не "тягнути" на собі весь негатив, що накопичився за три з половиною роки президентства Байдена. Складно сказати, чиє це рішення, але від цього плану відмовились. Зʼїзд у Чикаго чітко демонструє спадкоємність, продовження курсу.
Та сама Сюзан Райс на всіх ефірах постійно підкреслює: "Гарріс - архітектор політики Байдена", "це були спільні заходи, спільні дії".
І якщо так, то парі Гарріс-Волз у разі приходу у Білий дім точно доведеться продовжувати й санкційну політику проти росії, і курс на допомогу Києву. А від самої кандидатки в президенти ми ці обіцянки почуємо, якщо не на зʼїзді, то точно під час теледебатів, вже невдовзі у вересні. Підготовку до них Гарріс почне щойно завершиться конвенція. Наразі їй важливо взяти все, що можна від чиказької події: весь рейтинг, всю підтримку, всю увагу преси. І фінальний день якраз має завершитися програмною промовою першої особи кампанії, коли вона прийме номінацію і повідомить країні, які реформи планує і куди вестиме Америку у разі перемоги.
