День пам'яті захисників України: історії бійців, що віддали життя на фронті [ Редагувати ]
Сьогодні ми згадуємо наших захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Рівно 10 років тому на Михайлівській площі у Києві з'явилася невеличка "Стіна пам'яті" полеглих воїнів. З роками світлин на ній більшає. І тепер це уже цілий Меморіальний комплекс. Де кожне фото - нагадування про те, яку ціну ми платимо за свою свободу. Як створювали сам меморіал біля Михайлівського Золотоверхого та як зробити, аби хвилина мовчання о 9 ранку щодня не стала формальністю? Розповідає Євген Лесной.
Раніше Яна приходила до стіни пам'яті разом із чоловіком. Тепер сама - вшанувати його пам'ять.
Яна Беркут, вдова загиблого військовослужбовця Артема Тєлєбнева:
Артем ще був волонтером з часів АТО. Так ми приходили сюди, приносили квити, але це було за часів майданівців і коли вже АТО почалось.
Для Яни збереження пам'яті за всіма, хто загинув з 2014 року, - особиста справа.
Яна Беркут, вдова загиблого військовослужбовця Артема Тєлєбнева:
Я хочу, щоб максимально більше людей хотіли зберегти цю пам'ять, тому що це важливо для наступних поколінь.
10 років тому 29 серпня російські війська розстріляли колону українських військових під Іловайськом. росіяни вимагали від наших військових скласти зброю.
Роман Зіненко, військовослужбовець, ветеран російсько-української війни, учасник боїв за Іловайськ:
І прийняли особисте рішення виходити зі зброєю і з технікою. Поміж двох можливих варіантів - життя з ганьбою після здачі техніки, добровольців і зброї, і майже невідворотної смерті в бою, ми обрали бій.
За офіційними даними, під Іловайськом загинули 366 військових. Чоловіка Вікторії Маркіної досі не знайшли.
Вікторія Маркіна, дружина зниклого безвісти в Іловайську військовослужбовця:
2 вересня 2014 року на російському каналі НТВ вийшла програма "Чрезвичайне проішествіє", з якої я дізналася, що мій чоловік та його бойові товариші потрапили в полон при виході з Іловайського котла. Наразі мій чоловік значиться таким, що потрапив у полон. Його загибель не підтверджується.
З пошуку загиблих почалася історія створення сучасного національного дня пам'яті. Так вважає одних зі співзасновників проєкту "Стіна пам'яті" Павло Нетьосов.
Павло Нетьосов, капітан ЗСУ, співзасновник проєкту "Стіна пам'яті":
Це новітня історія, на неї можна накласти тінь якоїсь події. День пам'яті 29 серпня - День пам'яті полеглих захисників в російсько-українській війні. Ми боролися за цей статус, щоб війна називалася війною.
Було започатковано як проєкт приватних осіб. Пошуковці-дослідники, співробітники музею, просто небайдужі люди.
Ярослав Тинченко, заступник директора Національного військового історичного музею України, співорганізаторів проєкту "Книга пам'яті" та "Стіна пам'яті":
Це фактично проєкт кількох приватних людей, які в червні 2014 року почали збирати інформацію про загиблих військовослужбовців, правоохоронців та добровольців. Коли завершився основний етап бойових дій - було прийнято рішення про вшанування всіх загиблих у публічному просторі. Створення якогось народного меморіалу.
З 2015, на річницю Іловайської трагедії, світлини вперше з'явилися на стіні Михайлівського собору. А з 2019 року цей день став офіційно днем шани.
Павло Нетьосов, капітан ЗСУ, співзасновник проєкту "Стіна пам'яті":
Коли ми зробили цей проєкт, ми намагалися, щоб у кожному селі стояв невеликий стенд, стіна єдина для всіх. Народна стіна пам'яті.
З 2022 року стіна біля Михайловського собору стала дійсно народним меморіалом пам'яті.
Євген Лесной, кореспондент:
Після початку великої війни місць на "Стіні пам'яті" вже давно не вистачає. Люди розміщують світлини загиблих родичів самостійно, ось таким чином.
Втрати під час повномасштабної війни достеменно невідомі, військові гинуть щодня. Яким має бути народний меморіал? І головне - де?
Ярослав Тинченко, заступник директора Національного військового історичного музею України, співорганізаторів проєкту "Книга пам'яті" та "Стіна пам'яті":
Ще рік тому була наступна пропозиція. Ми залишаємо на Михайлівській стіні загиблих 2014-2022 року, до початку повномасштабного, й робимо другу стіну в іншому місці. Нами була запропонована Києво-Печерська лавра. Там є шикарна новоробна стіна.
Співзасновник "Стіни пам'яті" Павло Нетьосов вважає, що меморіал має залишатися на стіні Михайлівського Золотоверхого.
Павло Нетьосов, капітан ЗСУ, співзасновник проєкту "Стіна пам'яті":
Стіна в тому вигляді, в якому вона є, вона залишиться до перемоги, а потім залежно від кількості, вона трансформується, але в таку само стіну. Це буде така само стіна, на тому самому ж місці.
Поки що українці створили стихійний меморіал пам'яті на Майдані.
Євген Лесной, кореспондент:
З початку повномасштабної війни виник народний меморіал ось тут - на Майдані. Кожен прапорець - це один загиблий військовослужбовець.
Дуже важливо наразі, поки йде повномасштабна війна, не забувати, що кожного дня хтось назавжди залишається на полі бою.
Вікторія Маркіна, дружина зниклого безвісти в Іловайську військовослужбовця:
На жаль, більшість людей все одно у хвилину мовчання займаються своїми справами. Ми не можемо зупинитися за добу навіть на одну хвилину і подякувати тим, завдяки кому ми знаходимося живі, ми знаходимося вдома.
Хвилина мовчання, що з березня 2022 року щодня нагадує про загиблих, на жаль, стало буденністю.
Юлія Павлова, кризова психологиня, тренерка ветеранських проєктів, авторка освітніх курсів:
Наразі я не бачу тенденції до того, щоб люди прямо свідомо до цього поставилися, бо все одно я бачу, що о дев'ятій світ майже весь живе своїм життям. Але ми маємо до цього поступово звикати.
Втім, в багатьох громадах України активісти почали нагадувати співгромадянам про необхідність зупинитися хоча б на хвилинку. Вони перекривали рух в центрі рівно о 9-й ранку. Ось так роблять в Кропивницькому.
Яна Пшеніцина, виконавча директорка Благодійного фонду "Полк Святослава Хороброго":
Завдяки плакатам, завдяки комунікації, через соцмережі, через засоби масової інформації, навіть по цих плакатах люди, в принципі, з розумінням до цього поставилися.
Акцію підтримала громада. Офіційно, під час хвилини мовчання зупинятиме рух в центрі міста. Таке само вже є в Чернівцях, Житомирі, Тернополі та інших місцях.
Кожен шанує пам'ять за загиблими захисниками по-своєму. Яна, приміром, намагається відкрити невеликий музей-кав'ярню, де працював її чоловік.
Яна Беркут, вдова загиблого військовослужбовця Артема Тєлєбнева:
У Артема була кав'ярня, він там збирав шеврони. У нього була думка та плани зробити там музей АТО. Я хочу, щоб там було з початку зародження України з одного боку, з іншого - епохи, тому що наша країна боролася не одне покоління.
