7 разів повертався з того світу: історія незламного бійця [ Редагувати ]
У 21 він пішов на фронт. Руслан Малишев з Вінниці майже по місяцю не виходив з бойових позицій, без сну та відпочинку відбивав з побратимами нескінченні ворожі штурми. Під час виконання бойового завдання потрапив у засідку окупантів, залишився живим, але втратив ногу нижче коліна. І не вважає це причиною, щоб залишити фронт. Історію незламного бійця розкаже Ольга Лучек.
Руслан Малишев уже 5 років не знімає військової форми. Одразу після закінчення строкової пішов на фронт добровольцем.
Руслан Малишев, військовослужбовець:
Закінчив службу у 21 і настала війна через місяць якраз. Я довго не думаючи зразу пішов із-за своїх патріотичних бачень, поглядів, я знав, що не зможу сидіти вдома.
Кожен бій закарбувався у пам’яті. Найважче коли з позицій доводиться повертатися не у повному складі.
Руслан Малишев, військовослужбовець:
Заїхали тоді в Соледар, коли його вже забирали тоді "Вагнера", там я вперше зустрів настільки близькі бої стрілкові. Я втратив свого найкращого друга, свого командира відділення на той час, коли взяли в полон, я побачив на ньому плитоноску свого командира відділення, мені хотілося з ним розправитися зразу, мене зупинили, щоб я до нього не добрався...
Руслан пригадує: якось травмувався і мав пролежати під крапельницями три тижні.
Руслан Малишев, військовослужбовець:
Я на 10 день відпросився, повернувся до них туди. Ми стрілялися в домах, прилетів снаряд мені під будинок, я з одної кімнати в другу перелетів, броня важка і я плюс кілограм 90, і це мене з такою зривною хвилею в другу кімнату перекинуло, мужики, які зі мною в будинку були, казали: ми ще такого не бачили. Каже: дивлюся на тебе, в секунді просто у повітрі летиш, ні осколок, нічого, просто туди залетів, обтрусився, звичайно, заклало вуха, і пішов по полю стріляти.
7 разів, каже боєць, повертався з того світу. Але одного дня ворог підготував для Руслана засідку, у ній він втратив ногу нижче коліна.
Руслан Малишев, військовослужбовець:
Вийшовши з позиції, на наступний день мені сказали, що потрібно нашим хлопцям, вже закінчуються запаси на позиціях, потрібно підвезти їм харчі, бо вони ж сиділи там по 20 днів, і патрони потрібно завезти, бо закінчуються. Туди хаммер сто раз їздив і нічого не було, мені кажуть: не їдь - може, у них якась чуйка була, у мене не спрацювала...
Машина впевнено рухалася до позиції, аж раптом влетів перший ФПВ, за ним другий. Авто спалахнуло. Руслан вибіг і опинився під прицілом російського дрона. Цю мить окупанти фіксували. Їхнє відео воїн зберігає.
Руслан Малишев, військовослужбовець:
Я біжу-біжу, я дивлюся під праву ногу, дивлюся ж під ноги, щоб ні на що не наступити, і бачу, як берц улітає в іншу сторону, просто в секунді шматок берца улітає, я зразу падаю, чую звук, що далі це ФПВ летить, я себе з рук підкидаю, встаю на цю одну ногу, яка ціла, і починаю скакати й поміж цим наступаю на цю, що відірвало, і добігаю до бліндажа, і з командою мене вже там мотали.
Тоді ворожий план провалився, а Руслан за 2 місяці знову став на ноги. До протеза вже звик, щоправда, зараз чекає на реампутацію. Боєць вірить, що з усім впорається, бо має потужну мотивацію - якнайшвидше повернутися на фронт.
Руслан Малишев, військовослужбовець:
Мені кажуть: без милиць не можна йти - та легенько відкинув ті милиці, і вже почав ходити, протезист подивився на мене. Каже: ого, ну, так хлопці бистро не вставали. А я встав. Я стільки не привик відпочивати, я вже без форми не можу, я лежу і розумію: там хлопці сидять...
Незабаром Руслан Малишев попри відсутність однієї кінцівки знову наближатиме нашу Перемогу.
