Фахівець із супроводу ветеранів: як він працює на Львівщині другий рік [ Редагувати ]
Він знає, як допомогти ветерану, бо сам пройшов цей шлях. Олег Ціздин на війні ще з часів АТО. На фронт пішов добровольцем у 2014-му. А потім знову. Вже у 2022. Боєць дістав 7 поранень і демобілізувався. Після повернення в цивільне життя вирішив допомагати таким як сам. Тож влаштувався фахівцем із супроводу ветеранів.
Що це за професія? Хто може допомагати учасникам бойових дій в цивільному житті? Про новий фах на конкретному прикладі - далі в сюжеті Романа Гавриліва.
#роман_гаврилів #львів #війна
Славсько - тихе курортне селище Львівщини серед Карпатських гір. Та майже тисяча бійців у лавах Сил оборони - вихідці з цієї громади. Усіма ними опікується Олег. Він і сам ветеран: ще 2014 добровольцем став на захист України, брав участь в АТО.
Олег Ціздин, ветеран російсько-української війни, фахівець із супроводу ветеранів:
Якщо ти людина щира, то за перший бій усі будуть знати, хто ти такий. За гроші нічого не купиш. Коли ти сидиш в окопі, маєш на рахунку пару мільйонів, вони тобі не допоможуть.
У 2020 Олег демобілізувався. Але повернутися до мирного життя було непросто.
Олег Ціздин, ветеран російсько-української війни, фахівець із супроводу ветеранів:
На той момент у нас не було створено ні реабілітаційних центрів, ні психологічного якогось здоров'я узагалі нічого. І ті воїни лишались сам на сам зі своїми проблемами. Мене витягнула моя сім'я, яка підтримувала дуже мене сильно, це дуже помогло. І гори. Я брав байк, їхав у гори й віддавав себе природі.
Олег вважає: людина стає воїном на все життя. Тому 24 лютого 2022 він повернувся у військо. Досвідченого бійця призначили командиром штурмової групи у складі 80-ї ДШВ.
Олег Ціздин, ветеран російсько-української війни, фахівець із супроводу ветеранів:
26-го лютого ми прийняли вже перший бій. Це Вознесенськ. Як сьогодні пам'ятаю. АТО/ООС у той момент, здавалось, була легенька прогулянка. Порівняно з інтенсивністю боїв.
Боронив і східні рубежі. Але з кожним пораненням виконувати завдання ставало дедалі важче. Уламки у тілі воїна є й досі, а після численних контузій пережив два інсульти. Після демобілізації Олегові запропонували стати помічником ветеранів. Уже другий рік він супроводжує бійців Славської територіальної громади і їхні родини.
Олег Ціздин, ветеран російсько-української війни, фахівець із супроводу ветеранів:
Людина не знає, що їй навіть передбачено законом, а оскільки я вже є, я можу проконсультувати й сказати: "Туди звертайся" чи "Туди не звертайся". Я кажу: я хороший менеджер. Я комунікую з багатьма організаціями, багатьма реабілітаційними центрами, маю зв'язки.
У своєму кабінеті наш герой не засиджується. На автівці помічника ветерана їдемо на чергове завдання.
Ми зараз направляємось до ветерана нашого, який має ампутацію ноги. Він попросив реабілітацію якусь.
Іван - із сусіднього села Тухля, теж доброволець. На "нулі" мінні уламки важко його поранили.
Окрім консультування, Олег допоміг Іванові знайти окреме місце в реабілітаційному центрі.
Іван, ветеран російсько-української війни:
Така ветеранська спілка, вона дуже потрібна. Хлопці інколи бувають у такому психологічному стані, що самі собі не зможуть помогти навіть. Я це проходив у перший період, узагалі нічого не хотілося.
На такому супроводі фахівець не зупиняється. Планує створити замість занедбаних будівель у центрі Славська - місцевий реабілітаційний центр. Проєкт уже готовий.
Плануємо розмістити тут і тренажери, і в нас будуть окремі кабінети для психологів, які можуть надавати різні консультації чи реабілітацію військовим як мінімум нашої громади.
Поки що помічник ветерана шукає інвесторів. Переконаний: якщо гори відновили його сили, то й для інших поранених - такий досвід буде корисним.
Олег Ціздин, ветеран російсько-української війни, фахівець із супроводу ветеранів:
Ми підіймалися на гору, був хлопчина з Донеччини. У нього дві ампутовані ноги були й перебитий хребет, він неходячий. Але коли ми вилізли на гору, він сам почав з ейфорії кричати.
З власної волі ветеран допомагає ще й з похованнями полеглих воїнів громади. Поруч з майбутнім ребцентром облаштував та доглядає за Алеєю пам'яті.
До речі, в машині маю знову нову партію банерів, треба поставити. Це мій товариш, побратим Василь, теж загинув, теж трагічно. Теж спілкуюсь з дружиною, у Василя ще є дитина, яка трохи хворіє, стараюсь допомагати з лікуванням.
Найбільше Олег хоче донести жителям своєї громади щоби ніколи не забували про ветеранів, і про воїнів, які на "нулі" чи на щиті.
