На Львівщині запрацювала мобільна аптека для віддалених сіл [ Редагувати ]

Галина Іванівна у шлюбі сорок шостий рік. Нині її чоловік Михайло потребує особливого догляду.

Михайло і Галина Катинські, жителі села Катино:

Всяка хвороба в нього. І каміння, і жовчі, і після інсульту. І всякі ліки тепер на 1800 купила. Ще якісь запалення дістав і ще уколи треба робити. 1800 гривень дала.

Подружжя живе у Катині - віддаленому гірському селі на Львівщині.

Михайло і Галина Катинські, жителі села Катино:

Молодь вся виїхала, хто куди: хто за кордон, хто до Львова, хто що. І нема молоді. Самі старші жінки, старші люди.

Через малу кількість жителів у тутешніх селах стаціонарних аптек немає. Найближча за понад 20 кілометрів.

Михайло і Галина Катинські, жителі села Катино:

А більше тут ніде нема аптеки, аж у Хирові. І чим хочеш їдь, що хочеш роби.

Та ось уже пів року зі Львова до Катина приїжджає машина мобільної аптеки. Тепер і Галина Іванівна може придбати необхідні препарати для свого чоловіка. Їх фармацевти відпускають за електронним рецептом. А за програмою "Доступні ліки" пацієнти можуть отримати ліки безкоштовно або за невеликої доплати.

- Це є ваше. - То є моє. - Давайте так пакет тримайте. 31,80 ви доплачуєте.

Усередині автомобіля усе, як у звичайній аптеці. Для належних умов зберігання – кондиціонер і гігрометр. Навколо холодильники та шухляди з різними медикаментами.

Грипозні препарати - усі на місці стоять. Можна сказати, усі люди загартовані, не хворіють, зате гіпертонія процвітає в сільській місцевості.

Керівниця цієї мобільної аптеки Зоряна Заболотня розповідає: машина одна на всю область, а навідатися треба в різні райони. Тож сам проєкт виходить радше соціальним, аніж прибутковим.

Зоряна Заболотня, фармацевтка, керівниця Міжлікарняної аптеки №272:

Машина, ви бачите, дорога, пальне використовується, і водій, і, звичайно, фармацевт. Ми говоримо про людей, які є нижчими верствами населення, які не мають коштів, вони більше користуються безкоштовними ліками, і це вони на нас чекають.

По гірському бездоріжжю їдемо далі. У сусідньому селі Лопушниця так само чекають кількадесят пацієнтів.

- Розкажіть, будь ласка, що ви взяли. - Та то я взяла, у мене цукровий діабет, таке від нирок все.

До найближчої аптеки з Лопушниці селянам добиратися нічим.

Віра Земко, мешканка села Лопушниця:

- Просила сина, невістку, хто їхав. Купляли мені, бо в мене дуже ноги болять, я не можу ходити аж там до маршрутки. У нас маршрутки вже скільки нема? - Десь років 5.

Про прибуття мобільної аптеки місцевих жителів сповіщають завчасно - це двічі на місяць.

Оксана Урбанович, директорка КНП "Добромильська районна лікарня":

Вони вже всі збираються, гуртуються, вони вже чекають ту аптеку. Бо навіть, якщо є такий випадок, коли запізнюється, вони вже переживають, чи вона буде, чи отримають ті ліки й тому подібне. Уже дзвонять, чи буде, чи що, чи "про нас уже забули", "у нас уже скасовують аптеку". Кажу, ні, все нормально, все супер, вони будуть. Усе, очікуємо.

В усій громаді є ще вісім віддалених сіл, тому із січня в аптеки на колесах з'являться нові пункти призначення.