У Чернівцях відбулась акція на підтримку полонених і зниклих безвісти [ Редагувати ]
Порожні стільці, військова форма та різдвяні листи – у Чернівцях пройшла чергова акція-нагадування про українських захисників, котрі перебувають у полоні чи зниклі безвісти. Рідні захисників зі світлинами в руках закликали владу і суспільство не бути байдужими, а робити все для пришвидшення їхнього повернення додому. Подробиці у матеріалі Ольги Лучек.
Анастасія – переселенка з Маріуполя. Її брат – захисник "Азовсталі", майже три роки у російському полоні. Дівчина щонеділі організовує акції на підтримку всіх українських бранців.
Анастасія Світковська, організаторка акції:
Мій брат знаходиться в полоні. Його звати Олейніченко Владислав, йому 23 роки, і він вже третій рік перебуває в полоні, він вийшов з "Азовсталі", і наразі його місцеперебування невідоме. Проблема військовополонених та зниклих безвісти наразі - одна з найважливіших в нашій країні, про це потрібно постійно наголошувати.
У 2022-му востаннє обіймала свого сина пані Надія з Бердянська.
Надія Михайленко, учасниця акції:
Ці обійми крайні якраз на Різдво, їхав у Маріуполь, так ніколи він не обіймав мене як маму, і помахав рукою, сказав: бувай - і оце я зараз чекаю, щоб ці обійми сталися знову, але уже при зустрічі, і бажаю всім, хто сьогодні прийшов, всім матерям, братам, сестрам, всім рідним дочекатися наших хлопців.
Щонеділі вони збираються на цій площі, щоб розповісти про свій біль та достукатися до влади й суспільства, аби не були байдужими.
Оксана Михайленко, учасниця акції:
Ми робимо все, що тільки можна зробити для того, щоб привернути увагу до наших героїв, які зараз знаходяться в полоні, бо це наша головна ціль - стати голосом людей, які захищали нас, завдяки їм ми зараз можемо жити у відносно мирному місті відносно мирним життям.
У центрі локації стоять порожні стільці як символи того, що про всіх, хто нині у ворожій неволі, пам'ятають.
Анастасія Світковська, організаторка акції:
Порожні стільці як символ надії на повернення, на те, що ми чекаємо цих людей, що їх нема поруч з нами.
Учасники акції запалили свічки надії, а також дзвеніли у різдвяні дзвоники, у такий спосіб відтворюючи голоси українських захисників, які далеко від рідних.
Окупанти вкрай рідко передають полоненим захисникам листи, тому все, що хотіли б сказати своїм героям, учасники зібрання висловили на папері. Свої конверти прикріпили на цій новорічній ялинці.
Оксана Михайленко, учасниця акції:
За два з половиною роки полону до нього дійшло тільки 12 листів, хоча ми відправили приблизно 200, дуже багато відправили, ми знаємо, що треба писати, бо це та є вісточка зовнішнього світу для хлопців наших, яка їх поєднує з нами, і хай це тримає їх, і хай вони тримаються, бо ми чекаємо кожного.
Рідні та небайдужі планують збиратися на такі акції, допоки усі полонені не будуть вдома.
