У Черкасах відбулась акція "Полон вбиває" [ Редагувати ]

Щонеділі родичі полонених та зниклих безвісти військовослужбовців виходять на центральні площі українських міст, аби нагадати про чоловіків, братів, сестер та синів, яких знищує москва. За даними Координаційного штабу з питань поводження з полоненими, офіційно йдеться про понад 8 тисяч українців, які перебувають у російській неволі. Репортаж Станіслава Кухарчука. 

Так, уже традиційно на Соборній площі Черкас, починається кожна неділя. Акція "Полон вбиває" щоразу збирає все більше і більше людей. Сюди приходять рідні та близькі тих, хто зник безвісти або перебуває в російських катівнях. Пані Лариса не пропустила жодної. Її син, захисник Маріуполя, потрапив у полон разом із дев’ятьма побратимами у квітні 22 року. Трьох хлопців вже обміняли, один загинув у таборі, ще шестеро досі в російській в’язниці.

Які зараз на фронті, які зараз в полоні - посигналь, підтримай.

Лариса, мама військовополоненого:

Ось вже 6 січня буде тисячу днів. Дуже важко це все, але ми виходимо сюди, щоб нас чули, щоб нас підтримували, для нас це дуже важливо. І особисто для мене важливо те, що коли він повернеться, щоб він бачив, що я за нього дуже борюсь.

І люди не стомлюються боротися за своїх рідних, як тільки можуть. Захисник острова Зміїний Роман Грибов теж сьогодні на Соборній Площі. Боєць вражений масштабом акції і каже: це потрібно і самим полоненим, і їхнім близьким. Роман сам був у неволі, тому знає не з чуток, наскільки важлива підтримка.

Роман Грибов, захисник острова Зміїний:

Якщо простий народ не буде нагадувати про те, що наші хлопці знаходяться в полоні - за них ніхто сильно не буде переживати. Я знаю це на собі! Якби не мої рідні й близькі за мене так не переживали, то я б ще довго там сидів, а це пекло.

Акцію "Полон вбиває" започаткували рідні ув'язнених оборонців "Азовсталі". Але зараз до них долучилися сім'ї бійців всіх без винятку підрозділів та родів військ. Наших полонених у цій кривавій війні чимало, та ще більше тих, чия доля невідома. Аби взяти участь в акції, Тетяна спеціально приїхала зі столиці. Вона понад півтора року чекає на свого чоловіка - він воював у 115-й бригаді та зник безвісти на Бахмутському напрямку. І таких, як він, у підрозділі багато.

Тетяна Танцюра, дружина безвісти зниклого військовослужбовця:

На жаль, більшість військових з нашого об’єднання мають статус зниклий безвісти, їх більше тисячі, лише 57 офіційно підтвердженні міжнародним комітетом Червоного Хреста. І це, напевно, найважчий статут - це зниклий безвісти. Тому що ми не маємо жодної інформації про долю наших рідних і ми не знаємо, чи живі вони, чи в полоні.

Тетяна, як і її посестри по нещастю, живуть лише надією, що їхні чоловіки, батьки та брати живі та незабаром повернуться додому.