Борються за кожне життя: як працює стабпункт на Покровському напрямку [ Редагувати ]
Стабілізаційний пункт на Покровському напрямку - перший рубіж порятунку для українських захисників. Його пропускна спроможність становить 150-200 поранених. Як борються за кожне життя військові медики прифронтового медичного пункту - дивіться в сюжеті.
Це один зі стабілізаційних пунктів на Покровському напрямку, де точаться запеклі бої. Тут цілодобово надають першу медичну допомогу пораненим бійцям.
Ось привезли важкого пацієнта. Миттєво до роботи береться команда медиків. Усі дії злагоджені як механізм годинника.
Стабпункт розгорнули бійці Нацгвардії України. Приймають військовослужбовців з усіх бригад, які тримають оборону під Покровськом. Сюди потрапляє досить багато бійців з різними пораненнями.
Позивний "Француз", начальник анестезіологічного відділення 3-ї бригади оперативного призначення НГУ:
Тут проводимо сортування, надаємо першу спеціалізовану лікарську медичну допомогу, вирішуємо подальший маршрут пацієнта. 10-15 відсотків отаких "тяжких", відсотків 20-25 - "середніх", всі інші ідуть "легкі", то пропускна способність, щоб не перебільшувати, я б сказав 150-200 чоловік на добу.
Медики працюють понаднормово. Кожен викладається на повну, щоб витягти воїнів з найтяжчого стану і врятувати.
Позивний "Француз", начальник анестезіологічного відділення 3-ї бригади оперативного призначення НГУ:
Коли до нас на стаб приїжджає людина в стані клінічної смерті, а від нас уїжджає зі стабільними параметрами життєдіяльності, то це приємно розуміти, що ми все ж таки набагато збільшили шанси на те, що ця людина виживе. Тим паче, коли мова йде про хлопців, які зараз боронять нашу країну, які зараз своїми грудьми там прикрили цей фронт.
На стабілізаційному пункті чергують і медики 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської. Її бійці воюють на цьому відтинку фронту.
Олександр, лікар-хірург 155-ї окремої механізованої бригади ім. Анни Київської:
Деяких з пацієнтів я знаю особисто. Ну, з цим трохи важче емоційно справлятися. Сам почуваєшся набагато впевненіше і краще, коли зумів допомогти своєму побратиму.
Черговість у наданні медичної допомоги захисникам залежить від важкості поранення. Інколи у таких польових умовах лікарям навіть доводиться оперувати.
Олександр, лікар-хірург 155-ї окремої механізованої бригади ім. Анни Київської:
Якщо це "важкі" пацієнти або "середні" пацієнти, так звані "жовті пацієнти", проводиться діагностика за алгоритмом марч. Робиться протокол фаст, щоб виявити критичні пошкодження і задіяти певні лікувальні заходи, щоб зберегти життя пацієнта.
Позивний "Француз", начальник анестезіологічного відділення 3-ї бригади оперативного призначення НГУ:
На нашому етапі оперуємо порожнини ми тільки в тому випадку, якщо є необхідність виконати зупинку критичних кровотеч, якщо у нас є розуміння, що пацієнт до наступного етапу навіть з усією інфузійною, трансфузійною допомогою скоріше за все не дотягне.
Більшість медиків, які працюють у стабпункті, не мали досвіду військової справи. "Француз" - лікар анестезіолог, на фронті від початку повномасштабного. Переконаний: тут немає місця для професійного вигорання, бо завжди на кону чиєсь життя.
Позивний "Француз", начальник анестезіологічного відділення 3-ї бригади оперативного призначення НГУ:
У нас часто бувають випадки, коли день плутається з ніччю. Спимо, коли є можливість, їмо, коли є можливість, працюємо весь час. Головне для нас розуміти, що ми зробили все можливе, що залежало від нас. У мене язик не повернеться сказати, що ми втомлюємося більше, ніж хлопці, які там, яких ми приймаємо.
Цього разу медикам вдалося стабілізувати стан важкопораненого бійця. Його відправляють на лікування у найближчий шпиталь.
