Бракує чоловічих рук: на Буковині на виробництві сіток працюють жінки [ Редагувати ]
Зміни на ринку праці. Жінки - в пріоритеті та освоюють чоловічі професії! Верстатниця, слюсарка, водійка навантажувача і це ще не весь перелік спеціальностей, які зараз здобувають українки.
Через війну все більше бракує чоловічих рук на ринку праці. До прикладу, на підприємстві з виробництва сіток та огорож, що на Буковині, у цехах нині працює понад 30 жінок з різних регіонів. Не лякає їх ані фізичне навантаження, ані умови. На власні очі бачила Ольга Лучек.
Валентина з шостої ранку на ногах. Їй 62 роки, операторкою зварювальних робіт стала два роки тому і жодного дня про це не пожалкувала.
Валентина, операторка зварювальних робіт ТОВ "Сітка Захід Україна":
Варю хвіртки, рами для хвірток, стовпчики анкерні, чищу болгаркою, всі зачищаються і передаю далі хлопцям, вони варять сітки, а анкерні стовпчики передаю зразу на покраску.
Вправності рук працівниці можна лише позаздрити. Та й самій Валентині робота подобається, працює в парі з механізованим напарником.
Валентина, операторка зварювальних робіт ТОВ "Сітка Захід Україна":
Робот Вася, ну, так чогось зразу я прийшла, подивилася на нього і сказала: це робот Вася і все. І говорю з ним, приходять не раз і питаються, з ким ви розмовляєте, а я з Васею розмовляю, прошу його, щоб він працював у мене.
А в сусідньому цеху трудиться Світлана. Жінка переїхала на Буковину з Краматорська Донецької області. На цьому виробництві вона перша водійка навантажувача. Обов'язки виконує лише третій тиждень, але складнощів у роботі майже не виникає.
Світлана, водійка навантажувача ТОВ "Сітка Захід Україна":
Я до цього працювала на заводі машиністом крана, плюс водійське посвідчення у мене є, є якісь певні складнощі, це маневри якісь робити, це ще треба набувати якогось досвіду, не все зразу робиться.
Валерія теж не мала досвіду на виробничих підприємствах. У рідному Кривому Розі керувала рестораном. Півтора місяця тому евакуювалася до Чернівецької області і ось уже освоює нову професію.
Валерія, завскладу ТОВ "Сітка Захід Україна":
Намагаюся навчатися, в мої обов’язки входить ведення складу, обліку, координування роботи співробітників. Якщо ресторан - це така мініверсія отакого великого виробництва, процеси схожі, але тут вони складніші ніж в ресторані.
Нестача робочих рук у тилу - проблема, яка виникла після повномасштабного вторгнення. Жінки все частіше опановують так звані "чоловічі" професії. Працівниці не скаржаться на фізичну втому чи навантаження, вправно виконують усі роботи виробничого процесу. Тут майже безупинно виготовляють огорожі, стовпи, хвіртки, сітки та інші вироби з металу. До війни у виробничих цехах підприємства працювало лише п’ятеро жінок, а нині за цими верстатами їх уже три десятки.
Людмила Крайня, HR-менеджерка ТОВ "Сітка Захід Україна":
У нас жінки працюють операторами верстатів, контролерами якості, водіями навантажувача, інженерами-конструкторами, вкладальниками-пакувальниками, наприклад, водієм навантажувача раніше не працювали жінки, зараз вони працюють на цих посадах і досить успішно вони справляються з роботою.
Професію Наталі можна вважати центром виробництва. Жінка інженер-конструкторка розробляє різноманітні деталі механізмів.
Наталія, інженер-конструкторка ТОВ "Сітка Захід Україна":
Люблю креслити та втілювати це в життя, подобається, що це не тільки креслення на папері чи екрані, це ще і деталь, яку можна потримати в руках. В нас обладнання з числовим програмним керуванням і ми пишемо програми, коди, які використовуються для різання листів, труби, металевої продукції.
За даними Мінекономіки, торік майже кожне друге підприємство зіткнулося з кадровими труднощами. Основні причини: мобілізація та міграція. На цьому підприємстві чекають жінок не лише з Чернівецької області, а й з інших регіонів України, котрі бажають навчатися і працювати.
Максим Шерстень, керівник ТОВ "Сітка Захід Україна":
Ми дуже шанобливо ставимося до них, намагаємося зробити їм різні умови, від одежі, костюмів, до окремої роздягальні, теплих умов праці, теплого цеху, щось уже зробили, щось ще робимо, докупляємо якісь модульні будиночки, щоб вони могли там погрітися на деяких робочих місцях, але загалом у нас іншого виходу немає, як залучати жінок, тому що, на жаль, багато чоловіків нам не вистачає, з колективу 350 людей, нам десь ще сто людей потрібно.
І охочих опановувати нові професії що не день - більшає.
