У Чернівцях провели ходу на підтримку полонених і зниклих [ Редагувати ]
Ходу на підтримку полонених та безвісти зниклих захисників провели у Чернівцях. Їхні рідні, близькі та знайомі вкотре привертають увагу до героїв, які стали бранцями росіян. Учасники акції згадали й про роковини трагедії у Маріупольському драмтеатрі. Більше розкаже Ольга Лучек.
Анастасія родом із Маріуполя. Сьогодні на мирну акцію прийшла із лампадкою та особливою символічною прикрасою.
Анастасія Світковська, організаторка акції:
Вона містить голуба, який був розташований в нас на площі, нашу водонапірну вежу, яка є родзинкою нашого міста, і якір, морське місто і код нашого міста - 0629. Сьогодні 3 роки як я залишила своє рідно місто, як я виїхала, це найстрашніший день в моєму житті.
Анастасія показує страшні кадри пережитого у ті дні. Та навіть після порятунку з самісінького пекла серце її болить, бо брат, який захищав "Азовсталь", опинився у полоні росіян.
Анастасія Світковська, організаторка акції:
16 травня 2022 року вони вийшли в полон, і почесний полон перетворився на катівню. Зараз багато хлопців, які перебували в "Азовсталі", їх вивозять на Урал, і це дуже страшно, тому що немає відомостей, де саме вони знаходяться, все, що ми знаємо - це зараз з чуток.
Попри прохолодну погоду на акцію прийшли понад сотня людей. Щоб нагадати про своїх батька, чоловіка, сина чи брата. Починаючи рух головними вулицями Чернівців, учасники тримають плакати з гаслами, головне з яких "Волю сталевим".
Чоловік Галини у російських катівнях ось уже 15 місяців. На акцію вона приїжджає з Тернопільської області, щоб укотре нагадати про героїв України та закликати владу й громадськість до рішучих дій заради їх повернення.
Галина, учасниця акції:
Він пішов на бойове завдання і не повернувся. Побратими казали, що не змогли винести, бо були сильні обстріли, не мали туди доступу просто.
Долаючи відчай і безсилля, вони чекають близьких із полону. Кажуть: готові боротися за них так само запекло, як вони боролися за нас.
Присутні тут просять усіх небайдужих у світі долучатися до визволення наших відважних воїнів через привертання уваги до проблеми. Адже добре знають, що бездіяльність справді призводить до людських смертей.
Анастасія Світковська, організаторка акції:
Нещодавно спілкувавшись із хлопцями, які повернулися, вони кажуть, що акція ця надзвичайно важлива підтримка для них, не тільки коли вони виходять і бачать, хлопці розповідали, що були такі випадки, коли вже було нестерпно в полоні й були навіть думки про самогубство, коли привозили нових хлопців, котрі потрапляли в полон, вони казали, що в Україні пам’ятають, виходять, борються, і після цього ці хлопці погані думки залишали, і в них був шанс боротися далі.
