Українські діти в російській неволі: як мистецтво допомагає боротися за їхнє повернення [ Редагувати ]
Одна тисяча двісті сорок. Це діти, яких вдалося повернути з російської неволі за три роки повномасштабного вторгнення. Ще близько 20 тисяч досі перебувають в незаконній депортації.
Такі дані наводить платформа Bring Kids Back UA. А заразом закликає увесь світ боротися за повернення кожної української дитини, доки росія остаточно не стерла їхню ідентичність. Спонукати до дій світову спільноту намагаються і за допомогою мистецтва. Як саме - Євген Бригар розповість.
У школі нам показували фільм "Херсон - російське місто". Там сказали, що росія прийшла сюди назавжди. Я підрахувала: назавжди - це з березня по листопад. Не так уж і багато. Коли я про це повідомила, Маша наказала закрити мені рота. Закрити рота!
За сценарієм, 13-річну дівчинку з Маріуполя незаконно викрала Марія Львова-Бєлова - уповноважена російського диктатора з прав дітей. Через любов до України та небажання коритися агресорові - школярку замикають на горищі. Там вона знаходить відеокамеру. І надалі записує монологи про те, як росіяни намагаються стерти її українську ідентичність.
У школі мене змушували вчити гімн росії, але я так часто повторювала, що я не розумію, що від мене відстали. Найважче - не підводитися, коли всі інші стають.
Зі сцени звучать невигадані історії. Це те, що довелося пережити тисячам дітей, депортованих чи примусово переміщених до росії. Актриса, яка зіграла роль викраденої дівчинки, каже: готуючись до виступу, крізь сльози вивчала досвід юних українців, яких вдалося повернути додому.
Шорена Шонія, актриса:
Це дуже складний матеріал, було дуже важко занурюватися в нього. Це все наші діти. Моїй доньці 13 років, тому я це ще більше переживаю і розумію, що так не має бути. І ми маємо кожну дитину повернути, бо кожна дитина - майбутнє нашої країни й ми маємо за них боротися.
Моновистава "Птах на горищі" має привернути увагу насамперед світової спільноти до проблеми незаконних викрадень українських дітей, наголошує режисер. А враховуючи, що росія вже десятки років використовує мистецтво як засіб пропаганди, Україна просто зобов'язана давати культурну відсіч цій нескінченній брехні.
Ігор Білиць, режисер моновистави "Птах на горищі":
Зараз тисячі дітей, які дотепер знаходяться в росії. Відбувається русифікація. За деякими параметрами це геноцид народу, коли відбувається це. Тому ми вирішили показати п'єсу саме на цю тему, щоб показати, що театр може не тільки розважати, але й піднімати дуже важливі проблеми та впливати на суспільство саме театром і мистецькими такими проєктами, як "Птах на горищі".
Шукати ефективні механізми для повернення українських дітей треба всім разом, наголошують організатори. Серед глядачів у залі - зокрема, й міжнародні дипломати. Спеціально для них на екрані англійські субтитри.
Дар'я Герасимчук, радниця та уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації:
Президентом України була створена ініціатива Bring Kids Back UA, яка покликана об'єднати світову спільноту, аби разом, спільним фронтом, максимально тиснути політично, санкціями, усіма можливостями на рф. Вони розуміють лише мову тиску та мову сили. На сьогодні за співочолюванням України та Канади працює коаліція про повернення українських дітей. У цій коаліції долучилися вже 41 країна і ми працюємо далі.
Ось бачиш, Маша. Раніше тільки я знала, що ти злочинниця. А тепер про це знає увесь світ.
Наприкінці спектаклю шалені овації та сльози на очах глядачів. Організатори планують, аби цю сценічну історію про долю наших дітей побачили якомога більше людей у світі. Адже в російській неволі, лише за офіційними даними, перебуває близько 20 тисяч юних українців. І боротьба за їхнє повернення додому триває.
