Ракета вбила всю його сім’ю і він пішов мститися: історія, що розриває серце [ Редагувати ]
Три роки минуло з того дня, як світ дізнався про родину Глодан з Одеси. Тоді напередодні Великодня російська ракета влучила у житловий будинок та забрала життя вісьмох людей. Серед них були і тримісячна Кіра, її мати та бабуся.
Згодом на фронті загинув і батько дівчинки.
Після смерті рідних він доєднався до лав ЗСУ. Про трагічну історію, яка стала певним символом російських воєнних злочинів в Україні, наш наступний сюжет.
Тато напроти загиблої дитини, коханої жінки - я не знаю: це неможливо осягнути... Пройшло три роки, це неможливо осягнути.
Чотири могили на цвинтарі - три втрачені покоління однієї родини. Спершу тут поховали тримісячну Кіру, її бабусю Людмилу та маму Валерію. Жінці було двадцять вісім: працювала журналісткою, піар-менеджеркою. Завжди усміхнена, добра та креативна, згадують друзі.
Альона Сирітка, подруга родини Глодан:
Вона, знаєте, була людиною, яка бачила у простих речах дуже гарне, щось таке світле. От вона якось надихала цікавитися всім прекрасним, що є навколо. Це був в неї талант великий, як і у тьоті Люди був талант кайфувати від життя.
Чоловік Валерії, Юрій, працював пекарем та будував успішну кар’єру, мріяв про власний бізнес. Щасливий шлюб став іще міцнішим у січні двадцять другого, коли народилася маленька Кіра.
Алла Корольова, подруга родини Глодан:
І ось це щастя - вони його примножували, вони ним ділились, тільки тепло, сміх, обійми від всієї їхньої родини - це просто неймовірно: неймовірні люди.
Сьогодні на цвинтар друзі принесли квіти та паску. Саме Великдень три роки тому родина так і не встигла відсвяткувати разом.
Альона Сирітка, подруга родини Глодан:
У Юри було в планах приготувати гарний обід, нагодувати класними, власноруч приготовленими пасочками всю сім’ю, і так уже сталося, що за день до Великодня наш Юрчик вийшов за продуктами купити все необхідне до столу зранку, а потім дали повітряну тривогу.
Російська ракета влучила у житловий будинок, зруйнувавши кілька поверхів. Загинули восьмеро людей, в тому числі маленька Кіра та її мама з бабусею. Одним із перших на місце ворожого удару тоді прибув рятувальник ДСНС Дмитро Ісаченко.
Дмитро Ісаченко, начальник караулу 3-ї державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС в Одеській області:
Були розкидані, як зараз пам’ятаю, роздруковані фотографії родини цієї, тому це також було морально важко. Ось так бачиш ці фотографії, вони там на фотографіях усміхнені, щаслива родина, а потім ти вже шукаєш їхні понівечені тіла. Не можна в нашій роботі сильно через себе пропускати, але це не виходить.
Світлини Кіри тоді облетіли весь світ. Проститися з родиною прийшли десятки одеситів. Юрій, який втратив найдорожче, все повторював: батьки не повинні ховати своїх дітей.
Юрій Глодан, батько Кіри та чоловік Валерії:
Ми маємо радіти життю, ростити своїх дітей, радіти сонцю, радіти людям, і люди не повинні помирати, гинути від ракет. путін - терорист, росія - країна-терорист, країна-вбивця. Світе, зупини путіна, зупини росію!
Вже за пів року зупиняти росію на фронт вирушив сам Юрій Глодан. Пройшов підготовку та долучився до лав Третьої окремої штурмової бригади ЗСУ. Побратими згадують: це був справжній штурмовик, який без страху і вагань нищив ворога: сталева людина з добрим серцем!
Алла Корольова, подруга родини Глодан:
Я сприймаю це як шлях, який він для себе обрав - єдиний, можливо, реальний шлях для того, щоб цей біль переформувати в якусь дію. Він мав щось робити, просто щоб менше було таких сімей, які втратили за одну секунду все.
У вересні двадцять третього року, під час звільнення Андріївки, поблизу Бахмуту штурмова група Юрія потрапила під ворожий мінометний обстріл. Чоловік загинув. Як герой, рятуючи побратима.
Альона Сирітка, подруга родини Глодан:
Він бачив, що був поранений його побратим також із Третьої штурмової при виконанні завдань, і він повернувся за ним для того, щоб з його пошкодженнями його відтягнути в більш безпечне місце. Він його відтягнув і сам вже побачив дрон, і почав тікати, але дрон, наскільки я розумію, влучив в місце перебування Юрія.
Трагічна історія цієї родини, яку вбила росія, промовисто нагадує про всі злочини проти мирного населення, які коять в Україні окупаційні війська. На честь сім’ї Глодан нині перейменували одну з вулиць Одеси.
