Під Києвом діти-переселенці варять борщ для жителів Донбасу [ Редагувати ]

У таборі на Київщині діти-пересенці із зони АТО допомагають українським військовим і людям, що живуть у прифронтових селах. Організували табір волонтери. Побувала у ньому і наша Наталія Савченко.

Червоний борщ - символ домашнього затишку для багатьох поколінь українців. На прифронтових територіях - задоволення доступне не багатьом. Але юні волонтери придумали, як передавати його в прямому сенсі каструлями. Пакет готової суміші, 5 літрів окропу і на столі - смачне вітання з мирної землі.

Такі набори у таборі на Київщині збирає дитяча кулінарна команда. Школярі із зони АТО, разом із дітьми бійців та маленькими переселенцями невтомно труть, кришать, сушать та пакують борщі-напівфабрикати. Далі вже дорослі волонтери повезуть їх на передову. І якщо для бійців - це приємність, то для дітей із сиротинців сірої зони - реальне розв’язання продовольчої проблеми.

"Їм треба допомагати і дуже сильно. Тому що якщо не допомагати, вони можуть просто померти. Вже спекли печиво, доробляємо овочі для борщу. Буде дуже приємно військовим і тим дітям"., - каже переселенка із Донецька Віра.

За дотриманням рецепту стежить 12-річний Сергійко. Хлопець лише тиждень тому приїхав із Мар’їнки. Що таке жити на лінії вогню, знає з власного досвіду. Бої поблизу його міста точаться майже два роки. Тому додому має намір їхати не з порожніми руками.

"Ну, у нас виходиш в місто - очерети. Там через очерети у нас блокпост стоїть. Для мене інший загін маскувальну сітку робить Зараз, звичайно, вже тихіше, але все одно стріляють", - розповідає житель Мар'їнки Сергій.

"Вона кольором, як сніг. Вона їх прикриє. І так наші захистяться, українці", - каже донька бійця АТО Олена.

Щоб оговтатись від травм війни, кажуть психологи табору, треба позбутися ролі жертви. Допомога іншим тут - один із основних методів психологічної реабілітації. Ефективність такого підходу вже підтвердили дві тисячі дітей, які взяли участь у проекті.

"Волонтерство дає відчуття корисності, відчуття приналежності, відчуття важливості, значущості. У них з'являється такий інтерес, таке пожвавлення", - розповідає дитячий психолог табору реабілітації "Лісова застава" Поліна Чеснокова.

"У вихідні вони їздять в притулок для собачок бездомних. Тут, неподалік, у Вишгородському районі та в будинок для самотніх людей похилого віку тут в Димері. У міру можливості їздимо в далекі села до самотніх бабусь-дідусів", - каже керівник табору реабілітації "Лісова застава" Ірина Сазонова.

Наразі волонтери набирають малечу для наступного березневого заїзду. Силами волонтерів проект розширився. Готові прийняти 60 діток одразу, все це - безкоштовно. Але сподіваються, що війна скоро закінчиться, і малеча приїжджатиме сюди на відпочинок, а не для реабілітації.