Тиждень без води: у Торецьку оголосили надзвичайний стан [ Редагувати ]
На Донбасі не припиняються обстріли по всій лінії розмежування. Але є місця на фронтовій мапі, де до воєнного стану додається ще й стан надзвичайний.
Торецьк майже тиждень - без води! Хто допомагає містянам?
Звідти повернувся наш Ігор Левенок.
Прифронтовий Торецьк. Окрім воєнного стану, тут оголошено ще й надзвичайний. П'яту добу сімдесяти-тисячне місто живе без централізованого водопостачання.
"Этот водовод проходит через зону активных боевых действий и постоянно повреждается, когда происходят бои. И вот 16 числа вечером произошла такая ситуация ", - розповідає Сергій Винник, заступник голови Торецької ВЦА.
Пожежні машини та цивільні водовозки за графіком привозять воду - і технічну, і питну. З відрами й баклажками люди від ранку шикуються в черги.
"Питьевую ми носим из далека, питьевой тут нет".
Для підвезення води мобілізовані комунальники й рятувальники з усієї області. Але кому війна, а кому - копійка. Особливо спритні - воду продають. По гривні за літр.
"Да, естественно дороговато, если полторы тысячи пенсия. - А чего дорого? Это же артезианская вода".
"В обычный период вода стоит порядка 85 копеек, но, безусловно, есть люди, которые хотят на чьей-то беде нажиться, такое случается", - говорить Сергій Винник, заступник голови Торецької ВЦА.
У військово-цивільній адміністрації розповідають - є домовленість щодо режиму тиші. І це головне. Ремонтники вирушили лагодити водогін. Тож до нового року вода все-таки має з'явитися.
Без газу, опалення й часто без води. Поруч із Торецьком - містечко Майорськ. Кілька багатоквартирних будинків розташовані майже на лінії зіткнення. Війна позначила їх своїми мітками. Сюди часто-густо прилітають смертоносні сюрпризи.
У цьому будинку 12 квартир, але люди мешкають лише в чотирьох. Решта - покинуті, і ось чому - це сліди від куль та осколків.
У під'їзді - дитячий візок. Як для цієї місцевості - дивина й рідкість. Та в одній із квартир мешкає молода мама з немовлям.
"Ліза. - Да. - И сколько Лизке? - Почти 7 месяцев"
Мама маленької Лізи - Олена Ускова. Її історія нас ошелешила. Дівчина родом із Житомирщини. Переїхала сюди два роки тому.
"Да война уже была. - А квартира ця чия? - Это я снимаю квартиру и плачу только за свет"
Що змусило Олену залишити мирну Україну й жити тут - по-сусідству із війною? Дівчина розповідає - причиною стала смерть матері.
"Не то, что бы не куда было деваться, просто хотелось поменять обстановку, очень было тяжело. Хотела жизнь самоубийством покончить. Да, я серьезно говорю, и такое было", - зізнається Олена Ускова, жителька Майорська.
Приїхати до Майорська Олену запросила подруга. Тож дівчина поклалася на долю й приїхала сюди:
"Ну, конечно, первое время я думала: Боже, куда я приехала! А потом как-то по-тихоньку, по-тихоньку обжилась".
На Житомирщині в Олени - старенька бабуся і брат. Та дівчина каже - її сім'я тепер тут.
"Познакомилась с мальчиком, решили завести семью, ну забеременела".
Тато Лізи - місцевий хлопець. От тільки жити разом із донькою та Оленою він не хоче. Інколи заходить.
"Сама подымаю и воспитываю дочку, ну благодаря хорошим людям и "гуманитарке".
"Гуманітарка" і 2,5 тисячі гривень - допомоги на дитину. З цього й живуть. Майже половина грошей іде на електрику. Нею Олена обігріває квартиру, бо маленька буржуйка не рятує від холоду:
"Стараюсь не много, чтобы оно, не дай бог, не прогорело".
Нудьгувати - ніколи. Поки горить - треба приготувати їжу. Для себе, Лізи й кицьки. А ще нагріти дорогоцінну воду й випрати пелюшки:
"Как раньше стирали - все ручками".
Не легко. Та Олена каже: хатні справи - то дрібниці. Аби на вулиці не стріляли. Бо коли накривають вогнем, із малою годинами сидять у коморі.
"Вот тут мы прячемся. Там снизу кидается матрас и там мы прячемся. Пули попадали. - Куди? - В окно".
Дивуємося ми, а для Олени це буденні речі. Про них вона вже й не згадує. Важливіше - що приготувати на новорічний стіл, який подарунок Лізі залишить святий Миколай. Адже тут, в маленькому світі на 16 квадратних метрах, обов'язково буде свято.
"Ой, чудо ти моє. Все буде добре!"