Кінець епохи приватності: як боротися проти маніпуляцій персональними даними інтернет-користувачів [ Редагувати ]
Соцмережі під ударом. Американський Конгрес - паралельно з міністерством юстиції США - починає розслідування проти так званої "великої четвірки". Гігантів інформаційної індустрії: Facebook, Google, Applе та Amazon.
І хоча формальні підстави - монопольне становище на ринку, самі законодавці в численних інтерв'ю говорять відверто, річ у тім, що творці цифрових алгоритмів занадто багато інформації отримали про кожного з нас, а використовують її безвідповідально.
Як саме? Щоб зрозуміти це, Дмитро Анопченко призначив інтерв'ю із кращими американськими експертами. Зокрема і з людиною, яка запевняє - по кількох "лайках" у соцмережі може дізнатися про кожного більше, ніж його друзі і родичі.
Здавалося б, всі ці технології створювали лише заради нашої зручності. Пошук у Google, спілкування в соцмережах. Все це робить життя простішим. От тільки про побічні ефекти ніхто не замислювався. Хоча кожен клік мишкою і кожне натискання клавіші - навіть якщо ви стерли текст - машина запам'ятовує та аналізує.
"Ми постійно залишаємо величезну кількість "цифрових слідів" - від усього, що робимо. Все це пишеться, аналізується. Так, частково це допоможе поліпшити якість послуг. Та з іншого боку - ми таким чином останню приватність втрачаємо".
Експерт, який погодився розповісти мені головні таємниці соцмереж і штучного інтелекту - знаменитий Міхал Косинські. Людина, з якого все і почалося. Багато років тому саме він першим здогадався, що дізнатися про людину все можна лише за її активністю у соцмережах і пошукових запитах. Косинські розробив алгоритми для цього. Пізніше їх "запозичила" сумнозвісна фірма "Кембридж аналітика", яка отримала доступ до особистих даних мільйонів користувачів "Фейсбуку" та успішно маніпулювала ними - задля політичних цілей. Для Косинські це - болюча тема.
"Facebook, Google та інші компанії звичайно можуть значно спростити нам життя. Але у цього є ціна. І ця ціна: наші інтимні моменти, наші думки, наша поведінка - стають відомі цим компаніям. А якщо комусь відомо, що вас тішить, а що лякає - то як легко надіслати вам повідомлення, котрі не залишать вас байдужими", - говорить Міхал Косинський, професор Стенфордського університету.
І це побоювання Косинські в Штатах поділяють багато людей. Зокрема, й на Капітолійському пагорбі. Конгресмен Девід Сісілліні - один з ініціаторів парламентського розслідування дій "цифрових гігантів". Його інтерв'ю зараз на всіх телеканалах Америки.
"Величезні проблеми і з приватністю людей у мережі; велике питання - "а що з вашими особистими даними взагалі відбувається"? Є факти незаконного використання цих даних", - говорить Девід Сісілліні, конгресмен.
Аби зрозуміти масштаби проблеми, ми вирушили у Стенфорд на розмову з Косинські і його колегами. Вони запевняють - це не перебільшення. З кількох лайків можна зрозуміти дуже багато. Аналіз найпростіших дій - коментарів у соцмережах, фільмів, які ми дивимось, і музики, яку слухаємо, підкріплений знаннями про геолокацію, розповість про людину більше, ніж його друзі і близькі. Та висновки, зроблені людиною нехай і за допомогою комп'ютерних алгоритмів - не порівняти з тим, що про нас знає штучний інтелект.
"Особисті якості, освіченість, політичні уподобання, релігійність, сексуальна орієнтація та навіть те, у стосунках людина чи самотня. Все це зрозуміє машина. Ви скажете - як це можливо? Легко".
Косинські розповідає: штучний інтелект - бачить навіть приховане. Зв'язок нині весь цифровий і комп'ютер за тоном голосу здатний встановити, що людина на межі нервового зриву. Порівнюючи фото та вираз обличчя машина з 90-відсотковою ймовірністю визначає сексуальну орієнтацію. За тим, як користувач торкається до клавіатури, система може розпізнати симптоми хвороби! І питання лиш у тому, Як цю інформацію використовувати?! Можна врятувати людину, а можна - продати дані страховим компаніям.
І якщо раніше такий величезні обсяг інформації про кожного користувача зберігати було нереально, то нині дата-центри того ж Google можуть необмежено довго пам'ятати будь-яку нашу дію.
Відчувши, що справи недобрі, "велика четвірка" взяла на озброєння слово "приватність" - повторюючи його як заклинання і обіцяючи безпеку.
"Ви тепер можете вибирати, як довго ваші дані зберігатимуться. Три місяці або півтора року. Після чого все буде автоматично стерте з вашого аккаунта", - говорить Сундар Пічай, генеральний директор Google.
"Фейсбук", до якого претензій найбільше, взяв на озброєння гасло - "Майбутнє - є персональним".
"Я вірю в те, що прийдешнє є персональним, приватним. І це наступний етап для всіх наших сервісів".
Йдеться й про те, що працівники соцмереж менше втручатимуться у спілкування людей, аби щось видалити. Ці функції хочуть віддати комп'ютеру, адже штучний інтелект може відстежувати дискусію не за ключовими словами, а аналізувати сенс.
Штаб-квартира "Твіттер" у Сан-Франциско. Саме у цій будівлі працюють перші особи компанії, а ще люди, від яких залежить так багато - модератори. Скільки саме їх "Твіттер" не розголошує - це політика компанії, утім нам підтвердили серед них є і супер-модератор штучний інтелект.
У "Твіттері" поза камерою зі мною поділилися - штучний інтелект застосовують дедалі частіше. А от у "Фейсбуку" свій штат не приховують - там найняли 7 з половиною тисяч модераторів - але навіть цієї армії не вистачає, аби щодня відстежувати мільярди постів на ста мовах. І теж доводиться кожного разу писати все нові алгоритми, щоб "розумні комп'ютери" розгрібали це самі.
Інша річ, що комп'ютер ще не так швидко навчать відокремлювати правду від брехні.
"Раніше був так званий "чек-лист". Знаєте - "чи є в повідомленні джерела інформації та контакти"? І таке інше. Ці речі дозволяли легко відрізнити правдиву новину від фейку. А тепер так легко стало маніпулювати! І "профі" в цьому та ж російська "фабрика тролів" часто розміщує придумані новини, які не те що комп'ютер, а й людина не може від справжніх відрізнити", - говорить Тереза Ортега, фахівець із аналізу інформації.
Поки для цього потрібні люди, але з часом - кажуть мені у Стенфорді - машини і це зможуть. От тільки питання, чи не занадто велику владу вони тоді над нами отримають, формуючи для людства інформаційну картину. На моє питання, як боротися з машинним контролем - Міхал Косинські відповідає - " вже ніяк".
"Що більше я розумію, про що саме комп'ютер може дізнатися, базуючись на крихітному обсязі інформації про людину, то більше переконуюся - приватності взагалі більше не існує! Інша річ, що це, можливо, дає нам шанс. Бути самими собою - такими як ми є. Нічого не приховувати, говорити, що думаємо - якщо система все і так про нас знає?" - говорить Міхал Косінський, професор Стенфордського університету.
І, можливо, змінювати таким чином світ, адже завдяки новим технологіям зробити це можна лише кількома повідомленнями в соцмережі.