Унормований азарт по-американськи: за якими правилами працює гральний бізнес у США [ Редагувати ]
Коли йдеться про гральний бізнес, у багатьох виникає асоціація: яскраві вогні кіношного Лас-Вегаса. Але за цією картинкою приховані серйозні законодавчі запобіжники, і жорстке державне регулювання. Приміром, в Штатах люди самі вирішують, чи будуть в їхньому місті гральні автомати чи ні. Про унормований азарт по-американськи - Дмитро Анопченко.
Мекка грального бізнесу - американський Лас-Вегас - приклад того, як казино можуть працювати цивілізовано і під повним контролем держави. Коли з одного боку - свобода бізнесу, отримав ліцензію і працюй. А з іншого - багато обмежень. Від жорстких правил, обов'язкових податків, а це 7-8 відсотків від прибутку і аж до того, що казино своїм коштом фінансують безкоштовні клініки для ігроманів. Ну і щоб зрозуміти масштаб цього бізнесу. Зараз, під час карантину, статистика звісно змінилась, але в кращі часи лише у Лас-Вегасі американці щодня робили ставки на 14 з половиною мільйонів доларів, а при цьому казино легалізовані у 18 штатах і в одній тільки Неваді їх дві тисячі.
Соцопитування показують, що в цілому гральний бізнес американцям подобається: 8 з 10 жителів країни висловлюються за те, щоб його по всій Америці легалізувати. Інша справа - коли справа доходить до встановлення автоматів - їх тут кличуть "однорукі бандити" - конкретно у їхньому місті. Адже тут, у Сполучених штатах, долю казино часто вирішують самі люди, на місцевих референдумах або на рівні місцевих рад, які часто голосують проти.
Класичний приклад, про який багато писали в пресі, коли свого часу знаменитий Стів Вінн, власник мережі "Міраж" хотів відкрити нові казино у Коннектикуті та Флориді, зокрема, в Майамі-біч. Агітував, рекламував, витратив мільйони доларів на те, що возив місцевих чиновників у Лас-Вегас і обіцяв, що і у них скоро будуть "Нью-Васюки", а отже і процвітання. Але під тиском громадської думки отримав відмову.
Втім, усе це великий бізнес. Паралельно у штатах існує і так звана "спеціальна обмежена ліцензія" - вона потрібна для встановлення гральних автоматів, коли їх менше, ніж 15, в барах чи готелях. І тут паралель із українськими нововведеннями. І ось які правила у цьому випадку.
Це в першу чергу заробіток для міста. З кожного автомату власник щорічно виплачує фіксовані 250 доларів. Здавалося б, небагато, але у цьому і полягає ідея. Адже основні надходження - за ліцензію. Ці гроші теж йдуть виключно у місцевий бюджет, близько 2 тисяч доларів раз на квартал. Серед обмежень, і за це величезні штрафи і легко можуть ліцензію анулювати: грати може тільки людина, що досягла 21 року. У 12 штатах зробили виняток, дозволили робити ставки тим, кому виповнилось 18. Власники бізнесу особисто несуть відповідальність за перевірку віку відвідувачів і зобов'язані найняти для цього охоронців. І принциповий момент - у штатах навіть не будуть розглядати твою заявку, якщо поруч із місцем, де плануєш встановити ігрові автомати, є церква, школа чи дитячий ігровий майданчик.
Ну і ще одне обмеження. Дуже "американське". Часто влада встановлює максимальний рівень - скільки казино має право заробити. Наприклад, з кожного долара, який закинули в автомат - лише 5 чи 10 центів. А решту і власник зобов'язаний так запрограмувати - "однорукий бандит" має людям повернути в якості виграшу.