У День Незалежності середмістям столиці крокували ветерани АТО [ Редагувати ]

Без будь-яких обмежень відбувся інший, уже неофіційний святковий захід. Другий рік поспіль у День Незалежності середмістям столиці крокують ветерани АТО.

Тож скільки захисників пройшло Хрещатиком? За маршем стежив Богдан Вербицький.

Це люди, які не просто виконали свій обов'язок перед собою, але і перед країною і своєю родиною.

Ветерани, військові, медики, волонтери - всіх об'єднує одна мета.

Дмитро, ветеран бойових дій:

Зібралися за тих, хто не повернувся. В першу чергу. Не заради картинки в медіа, чи фотографій.

А заради пам'яті. І загиблих побратимів, і ціни незалежності. Десятки тисяч захисників України зібралися на урочистий марш у центрі столиці. Парк Шевченка - місце старту і зустрічі побратимів.

Андрій Білецький, лідер партії "Національний корпус", перший командир полку "Азов":

Я радий, що другий рік підряд, замість офіціозних урочистостей, з'явилась справжня, національна, фантастична традиція. Виходити десятками, сотнями тисяч сьогодні збереться людей для того, щоби сказати, що ми незалежні. Готові боротися за свою незалежність, і залишимося вільними людьми. Тому що ми українці.

 

Зібралися захисники в парку Шевченка. Це місце і старту, і зустрічі давніх побратимів.

Ось так - по-офіцерськи стримано, та щиро Дмитро зустрічає своїх товаришів. Ветеран зізнається: День Незалежности для нього - свято з гірким присмаком. На передовій, неподалік від Гранітного, втратив дев'ятьох побратимів.

Дмитро, ветеран:

Вони вже ніколи не прийдуть, ніколи не повернуться. З ними два офіцера. 26 серпня буде п'ять років як 4 хлопців прямим влучанням і загинули. 5 років вже буде. Двоє з них зовсім не мали родичів, у двох залишилося по доньці і сину.

Згадували не тільки військових, а й головних рятівників на фронті - медиків. Валентина прийшла на марш із портретом сестри - Ірини Шевченко. Хамер, у якому їхала медик, обстріляли протитанковою ракетою.

Валентина, сестра загиблої Ірини Шевченко:

Вони йшли за свободу, за нашу. За людей. За незалежність нашої країни.

Боровся за незалежність і Василь. На свято, як і всі, прийшов із побратимами. Щоправда, порахувати їх складно, бо всі хто тут, у парку, для чоловіка свої.

- Ми всі тут. - Вас тільки троє? - Нє, нас багато. - А багато це скільки? - Тисяч сто.

Загалом учасники війни на Донбасі, медики і волонтери сформували 48 колон із різних регіонів України. Навіть із Криму.

Крим - це Україна. Крим - це Україна.

Попереду йшли матері та члени сімей загиблих військовослужбовців, а також поранені вояки.

Дякуємо, дякуємо, дякуємо!

І так протягом усього маршу. На вулиці вийшли тисячі киян, щоб особисто подякувати воїнам та їхнім сім'ям.

Дякуємо, дякуємо! Слава! Слава! Слава!

Олена, киянка:

Я маю двох синів. І в них все добре. І за те, що в них все добре, я дякую нашим воїнам. Це в мене все добре, завдяки їм. І моїй подяці немає меж.

Олександр, киянин:

Якщо б їх не було, велика ймовірність того, що країна би сьогодні не святкувала. А далі продовжувала би боротися.

Петро Порошенко, президент України (2014-2019):

Україна сильна, вона має дуже потужний запас міцності, щоб вистояти супроти ворогів як ми це зробили в 2014. І щоб придбати імунітет, який захистить від випадкових людей, яких іронія долі підняла до вершин влади. Ми твердо наголошуємо, Україна буде европейською державою, вона вже є європейською державою, Україна буде в европейському союзі, Україна буде членом НАТО.

Марш закінчився гімном на Майдані Незалежності. Колона рухалася від парку Шевченка до Майдану декілька годин.

Україна - понад усе. Україна - понад усе.