Білорусь та Киргизстан сколихнули потужні народні протести [ Редагувати ]

На додачу до Білорусі почалася ще й революція у Киргизстані. Там сценарій - одразу найгірший. Захоплення парламенту, надзвичайний стан, пограбування, стрілянина.

От сьогодні з'явилось повідомлення про замах на одного з ключових опонентів чинної влади - екс-президента Атамбаєва. До спалаху цих протестів він перебував у СІЗО за звинуваченням у корупції, і звільнили його - мітингарі.

Тож, що відбувається у цих двох країнах? І чи можна проводити між ними паралелі?

Революція за одну ніч... І місяці постійних мирних протестів.

Живе Беларусь! Живе Беларусь!

Президент утік, прем'єр - у відставці. І керманич, який уперто не визнає поразки:

Я за кресло посиневшими пальцами держаться не буду.

У понеділок увагу всього світу привернула невелика держава в Центральній Азії. Обурені результатами парламентських виборів жителі Киргизстану прийшли до урядових будівель. За підрахунками ЦВК, у парламент не потрапили представники 13 з 16 політичних партій.

Фазиль Турсунов, кандидат у депутати від опозиційної партії:

Подвозы, подкупы, не пускают наблюдателей на избирательные участки. И это все видят правоохранительные органы, и они отмалчиваются.

Киргизстан - это, всетаки, свободная, демократическая страна, я считаю. И наши дети, наше будущее попало в руки не тех людей. И очень больно и обидно, что мы в этот солнечный день стоим на площади, добиваясь всего лишь справедливости.

Демонстранти штурмом узяли Білий дім та інші адміністративні будівлі. У запеклому протистоянні з силовиками постраждали сотні людей. Один чоловік загинув.

Опозиційні партії об'єдналися в Координаційну раду та призначили нових чиновників на ключові посади. У відставку відправили губернаторів і мера Бішкека. Натомість із в'язниці вийшли екс-чиновники та колишній президент. ЦВК визнала вибори недійсними, а голова держави закликав мітингарів до перемов. Т обіцяє піти з посади, якщо від цього залежатиме мир в державі. Прихильники самопроголошеного керівника уряду радіють і сподіваються - він нарешті дасть лад країні: допоможе бідним і приборкає свавілля багатих.

Азамат Доктурбеков, прихильник самопроголошеного прем'єр-міністра:

Дякую богові - Садир Джапаров стане президентом. Сподіваюся, він нарешті подолає корупцію.

А це вже інша пострадянська країна. Так уже рівно два місяці білоруси виборюють своє право на чесні вибори. Мимоволі напрошуються паралелі. Та все ж підводні течії політичних процесів у Киргизстані та Білорусі - різні.

Олександр Федута, політичний оглядач:

Киргизстан - маленькая бедная страна. И практически всем управляют кланы. И фактически свержение того или иного президента - а это уже третий президент, которого свергают - это результат того, что он пытается проводить политику, независимую от кланов.

У Білорусі ж - повільний "тектонічний зсув". І багатотисячні марші, які щонеділі проводять противники Лукашенка - це лише вершина айсбергу. Білоруське суспільство в середині вирує і чинить економічний спротив режиму. Активні страйки на підприємствах перейшли у формат італійських.

Франак Вячорка, журналіст, експерт Атлантичної ради:

На більшості державних підприємств за останній місяць хоч офіційно й не було страйку, але ефективність праці знизилася від 20 до 40%. Це означає, що люди приходили на роботу, але виконували свої обов'язки нешвидко, неефективно. І це теж вид страйку, за який особливо й не покараєш.

Олександр Федута, політичний оглядач видання "Народна воля":

Мирные протесты будут продолжаться. Во всяком случае, в разной форме и до тех пор, пока Александр Лукашенко не уйдет. Даже, если он попытается задержаться на некоторое время. Потому что невозможно править народом, в котором большинство тебя откровенно ненавидит.

Такі настрої підживлюють силові розгони й маніакальна боротьба з біло-червоною символікою. Опозиційно налаштовані білоруси впевнені: саме мирний економічний опір призведе до того, що рано чи пізно режим буде повалено.

Франак Вячорка, журналіст, експерт Атлантичної ради:

Є ситуація - "вакууму влади". Криза нелегітимності. Всі рішення Лукашенка, всі угоди, які він підписуватиме, будуть невизнані більшістю країн у світі.

Та можливий і інший сценарій. І тут цікавим є приклад колись багатої нафтової держави Венесуели. Після фальсифікації президентських виборів світ не визнав новим керманичем Ніколаса Мадуро. За переслідування опозиціонерів проти країни запровадили санкції. Однак Мадуро, не без підтримки Росії, і досі сидить у своєму кріслі.