Ситуація на передовій: противник невпинно атакує українські позиції із заборонених мінометів [ Редагувати ]
Аби припинити атаки, наші бійці відкрили вогонь у відповідь.
І знову важкі калібри. На Донбасі противник укотре вдарив по наших позиціях із заборонених мінометів. А ще - з гранатометів і великокаліберних кулеметів. Аби припинити атаки, наші бійці відкрили вогонь у відповідь. Що відбувається на передовій - бачив Ігор Левенок. Його репортаж - далі.
Вузесенькою стежкою крок у крок, крізь мінні поля ми йдемо до нульових позицій нашого війська. Луганщина. Терикони й будинки вдалечині - це тимчасово окупована територія. Її бачимо ми, а звідти добре видно й нас. За словами армійців, ворог часто прострілює цей шлях.
Був прильот з автоматичного гранатомета АГС-17, сім метрів суцільне ураження, тобто якби людина тут ішла, її би покришило добре…
Крістіан, військовослужбовець Збройних сил України:
Якщо вони застосовують, то отвєтку ми мусимо давати, якось так. А взагалі більше вони застосовують міномет, АГС, РПГ, ПТУР…
Тут, на передовій, зустрічаємо Володимира. Чоловік із непересічною долею. Киянин до війни працював заступником директора одного зі столичних ринків. Жив у добробуті. Втім, із початком бойових дій пішов захищати Україну на фронт.
Володимир, військовослужбовець Збройних сил України:
Ну, я коренной киевлянин, воспитывался в нормальной семье, и для меня мама, родина - это первое, это святое, вот и все…
Чоловік розповідає, чому він і досі тут, чому не склав зброю і не повернувся.
- Вот я недавно, когда погиб наш Вова…(стрілянина, ми присідаємо) Вот так вот… - А що це було? Это автомат работает, да и все. Очередью работает. Так вот, когда погиб наш Вова, я лег в блиндаже, глаза закрыл и начал считать, и всех помню. Тридцать третий он был, тот человек, который со мной именно служил…
Витримці Володимира позаздрив би будь-який герой бойовика. Під свист ворожих куль він і далі незворушно розповідає свою історію.
Да ну а чего это меня должно удивить? Это как птички запели, так вот здесь все и происходит…(Стрілянина, свист куль) Вот слышите? Да! Это уже по нам. Ну, в наш район. Наверное, не нужно здесь стоять толпой. Ну, вам я имею в виду. Начал я с Волновахи, Авдеевка 17-тый год, когда как раз погиб Андрей Кизило. Это мой командир роты, Герой Украины, Торецк и поехало, Светлодарская дуга, повидал нормально так, я считаю, достаточно…
Вот так вот, идешь, а оно бах-бах-бах - и надо сразу молниеносно принимать решения. Упал - и передвигаться в сторону укрытия. Это уже как жизнь, про это уже не думаешь, это на подсознательном уровне работает. Я думаю, что мы победим однозначно. Очень много хороших и порядочних офицеров приходит, спасибо большое академиям и преподавателям, они их готовят. Нормально они настроены, а ми им помогаем, и я думаю, будет толк. Дякую вам! Спасибо, заезжайте!
