Ляльки-мотанки: українки майструють обереги аби допомогти Україні [ Редагувати ]

Мотали, замовляли й нашіптували на перемогу. Майстрині національної спілки жінок та Великої ради матерів України зібралися разом - щоби помолитися за силу, волю й добру долю батьківщини. Мрії й побажання - все вплітали в ляльку - мотанку. Найдревніший оберіг кожної дівчини, а тепер і всієї, незалежної неньки-України.

Тут пахне зіллям і паленим воском. Стоїть димка і витають чари.

Вітре - брате, земле - мати. Сонце - сила, вода - мила, небо - мудрість.

Ласкаво просимо на посиденьки... українських відьом! Це - чаклунський фронт!

Простір - очищено!

Насправді вони - матері, берегині, знатні представниці свого роду. Які вірять у його силу, могутнє коріння й сповідують давні традиції.

Зореслава Наддніпрянська, голова Великої ради матерів України:

Сьогодні будемо мотати ляльку-мотанку на краще майбутнє України. Відчули предків? Починаємо! - До столу!

А на столі - вишиваний рушник. На ньому мапа. Суверенної, незламної України. Зверху - ставлять Дідуха. Символ духів - дідів-пращурів.

Ми бачимо тут жито пшеницю овес гречка льон... Тобто всі плодові.

Всі плодові, які представляють Україну. Їх треба потеребити. А потім збіжжям засіяти-заколосити землі.

Щоб був рік здоровим увесь. Крим засіваємо і всю територію нашої дорогої України. Схід. І захід, і північ, і південь на добро, на процвітання українців.

А далі, разом із магічним зіллям - сумішшю засушених трав...

Це все піде в ляльку-мотанку сакральну.

Символ роду, жіноцтва й зв'язку між поколіннями. Й найдревніший оберіг сягає часів Трипілля! Ляльку мотали ще п'ять тисяч років тому - на хорошу долю дівчатам. І ставили у колиску ще з народження - відтоді жінка з нею не розлучалася.

Сьогодні ж лялька має нове, особливе значення - її мотатимуть на перемогу України. Все по колу, створюючи вирій. В який навиватимуть замовляння на добро. Й починають з голови.

В голову ми закладаємо саме чисте, свіже, сакральне. Тут є кульбабка - це здійснення бажань. В нас зараз одне бажання - це перемога і мир. Ниточка вийся-вийся у вирі добра утворися.

Наступний етап - руки: "начинені" зіллям їх примотують до голови нитками... важливих кольорів. Червоний - це про любов і безпеку.

Олена Громова, етнограф:

Чим більше червоного - тим вважалося, що більший захист. Ще ми маємо таку жовтеньку, золотисту ниточку - колір сонця.

Він про урожай. А зелений - це про молодість і достаток.

Наступним ми формуємо бюст - це те чим наша ненька-Україна має годувати наш рідний нарід. Ох тяжко сьогодні мотається... да є - це теж відчула... Ще на початку. Буде триматися!

Україна неодмінно буде триматися, її не зламати. Бо разом - ми сила. Це і закладають у наступний етап створення мотанки.

Прив'язуючи тулуб, формуючи ляльку, ми формуємо нашими руками спільну дію - єдність українців, єдність їх бажань, їх мрій. Вітре - брате, земле - мати, сонце - сила, земле - мила, водо - мудрість... Душа України - світла сутність.

На часі - вбрання. Ляльку вбирають у вишиту сорочку й червону спідницю. На голову - очіпок.

Червона нитка говорить про те, що наречена чесна. Що вона вийшла заміж дівчиною.

Фінальні штрихи - вишивана хустка, фартух. Й ось тобі увесь національний стрій! А орнаментика - ще й з всіх куточків України!

Олена Громова, етнограф:

Ми бачимо Івано-Франківщину, да - це її сорочечка з вишивкою традиційною, з гуцульщини. Ми бачимо полтавську вишивку - хустка. Вона побутувала і на Донеччині й на Луганщині.

Тепер ця мотанка уособлює всю Україну. Кожну її частинку. Незалежну й непереможну.

Ольга, майстриня:

Ми впевнені, що Україна буде саме такою гарною, злагодженою і красивою, як ця лялечка.

Яка оберігатиме її - й заряджатиме на перемогу.

На добру долю, на Україну ми опускаємо і благословляємо.