Удар по житловому будинку в Сергіївці: подробиці [ Редагувати ]

Полювання на мирних мешканців. Посилення терористичних атак на житлові квартали - такою, вочевидь, є новатактика і стратегія росіян. 

Через воєні поразки окупанти почали навмисно "кошмарити" українців. Жодного дня не минає без атаки на українські міста. Сьогодні вдень ворог вдарив по Павлограду... Вночі масовані обстріли пережили Миколаїв та Харків... 

Другу добу розбирають завали житлового будинку в Сергіївці, біля Білгород-Дністровського на Одещині. Теракт там, без перебільшення, вразив весь світ. Російські нацисти випустили по мирних українцях три потужні багатотонні ракети. І зробили це як завжди підступно - вночі. Коли люди спали... 

Про те, який "мир" несуть Україні росіяни - розкаже Андрій Анастасов.

Сьогодні до місця трагедії жителі Сергіївки несуть квіти. Затишне курортне селище на березі Чорного моря - приголомшене терористичним нападом. Тут майже в кожній родини є ті, хто знав та любив людей, які загинули під завалами від обстрілу росіян. 

Василь Корицький, житель смт Сергіївка: 

Ми навіть ближче ніж родичі, тому що з родичами спілкуєшся не так часто, бо вони далеко, а тут - кожний день, кожний день спілкуємося, тому ми тут. Ми дуже, дуже, дуже стурбовані та співчуваємо в такому тяжкому горі.

Двадцять одна людина загинула…Такої кількості жертв Білгород-Дністровський район узагалі не пам'ятає… Сьогодні на Одещині - день жалоби за загиблими у трагедії. Люди проклинають російських вбивць. 

Ольга Кошельнік, жителька смт Сергіївка:

Мы - мирные жители, никого не трогаем. Я вам даже не могу описать словами, что у нас сейчас происходит в душе. Это просто ужас, это звери! Это дикие звери - потому что по-другому назвать этих людей невозможно! 

Все сталося в ніч проти пʼятниці. Перша російська ракета Х-22 знищила корпус бази відпочинку. Загинув 12-річний хлопчик Дмитро та його мати Надія. Вона працювала у закладі адміністратором. За життя тата зараз борються лікарі.

Віктор Шевченко, співробітник бази відпочинку:

Вообще семья - я говорю - очень хорошая семья. Я так видел со стороны, они любили друг друга.

Тут же під завалами загинув і відомий в Україні дитячий футбольний тренер та президент ФК «Атлетик» Олександр Шишков, йому було сорок два. Друзі розповідають - його головною метою було спортивне виховання підлітків. 

Володимир Балик, директор футбольного клубу «Атлетик»:

Мы здесь организовали в Сергеевке на бесплатной основе группу детей. И вот вчера он приехал на тренировку - потому что он возглавлял эти группы и решил остаться переночевать - вот здесь на втором этаже в комнате он был.

Друга ракета влучила у сусідній корпус бази відпочинку. У той момент там була компанія молоді - студенти приїхали святкували випускний друга. Була там і вісімнадцятирічна Вікторія Варналій. Ось що дівчина зафільмувала одразу після атаки. 

Зараз Вікторія у лікарні - і в неї ще відносно легкі травми. 

Вікторія Варналій, постраждала: 

У меня вот тут как рана большая - зашили, вот здесь вот рану зашили, вот это мне в глаз влетело, ожог - обожгла ноги, поцарапало… и вот здесь вот всё тело в осколках - то есть везде попадали осколки.

Третя ракета принесла найбільшу кількість жертв. Вона влучила у житлову дев'ятиповерхівку - це буквально за сто метрів від бази відпочинку. Удар прийшовся на нижні поверхи першого та другого під'їздів. Від цієї частини залишилися руїни. Майже половина будівлі зруйнована. В момент атаки вдома мирно спали півтори сотні людей.

Анатолій Міщенко, постраждалий внаслідок обстрілу: 

Сейчас там ни окон, ни дверей. Ну, меня накрыло - это всё вот результат битых стёкол. Это вещи не мои - мои были все окровавленные (замовчує, стримує сльози). Главарь терроризма путин со своей шайкой - его работа!

Вчителі, пенсіонери, молоді батьки, дружні та привітні сусіди… Загалом у цьому будинку загинуло шістнадцять людей. Ось що розповідає Лариса Шмалько - жінці вдалося врятуватися. Зараз у неї важкі травми. 

Лариса Шмалько, постраждала внаслідок обстрілу: 

В Москві у мене двоюрідний брат і він весь час дзвонив і казав мені: сестричка, ти пам'ятаєш, за що твої батьки воювали, в нас воєнна операція, у нас не війна - мовляв, все буде добре - ми бандер тільки вбиваємо. А я кажу синові: сфотографуй мене і відійшли - щоб він побачив, яка це в них спецоперація. Хай у них такі операції в кожному місті, в кожної сім'ї - щоб їм (плаче).

Мешканці будинку розповідають: хвилин за десять до першого ракетного удару пролунав сигнал повітряної тривоги. Віктор Сорочан встиг із родиною перейти у бомбосховище. Тепер - оплакує тих, хто не встиг. 

Віктор Сорочан, мешканець зруйнованого будинку:

Слава Богу, что живые остались. Видите, как - за эти четыре месяца сколько сирена у нас срабатывала - два, три раза в сутки, потом чаще, чаще, чаще - некоторые люди бегали туда-сюда, туда-сюда, а потом перестали бегать, а вот сегодняшний случай этот как раз и оказался роковым! 

Загалом у лікарнях зараз - тридцять вісім постраждалих. Серед них - шестеро дітей, вагітна жінка. Кілька дітей - у важкому стані. Лікарі кажуть: всім потрібне складне лікування і дуже тривала реабілітація. 

Віталій Жнякін, тимчасовий виконувач обов'язків гендиректора Білгород-Дністровської лікарні:

Мінно-вибухові травми - це і множенні переломи, рани, забої, контузії, черепно-мозкові травми, ушкодження органів черевної порожнини, політравми, переломи кінцівок, хребта - це хворі, яких придавило уламками плит, які падали.

Біля зруйнованого будинку священики провели панахиду. Що стосується розселення людей, які лишилися без даху над головою, то переїхати на тимчасове проживання у санаторій погодилася лише одна людина.

Анатолій Чередниченко, голова Сергіївської територіальної громади:

Люди розмістилися у своїх родичів, в основному, всі в Сергіївці. Деякі планують виїжджати з Сергіївки, тому вони не хочуть заселятися, вони збирають валізи і будуть від'їжджати.

Рятувальники розбирають завали на місці трагедії. Попередньо відомо, що під уламками вже нікого не має бути, але остаточно це можна буде сказати лише по закінченню робіт.