Львів'яни скаржаться на брак укриттів у місті [ Редагувати ]

Українців щодня закликають не нехтувати повітряною тривогою, проте з укриттями справи поки що кепські. Вони або не обладнані належно, або люди їх вважають небезпечними. У Львові, наприклад, налічується понад півтори тисячі укриттів, більшість з них - це підвали багатоповерхівок.

Мешканці панельних будинків спускатися в такі сховища побоюються. І як варіант йдуть до інших. Але там їм часто не раді інші місцеві. Вікторія Балицька далі.

Львів'янка Христина Журавель живе у панельній багатоповерхівці. Укриттям під час повітряних тривог слугує звичайний підвал - дуже далекий від елементарного комфорту.

Христина Журавель, жителька Львова:

Те що є - це фактично тепловий пункт, в який плюс мінус якісь дошки ми поставили, де відповідно можна спускатися.

Та головна проблема - не у комфорті цього укриття.

Христина Журавель, жителька Львова:

Як свідчить досвід у нас в Україні при попаданні ракет в такі панельні будинки вони просто складаються і відповідно слугують такими братськими могилами. З яких потім дістають людей по змозі.

Уникати таких підвалів неодноразово радили й рятувальники. Тому частина мешканців "панельки" під час повітряних тривог донедавна ходили в укриття сусіднього навчального готелю при коледжі. Та під час тривоги кілька днів тому жителів туди не впустили, скаржиться Христина. Мовляв, немає місця. Йдемо до готелю, щоб почути пояснення адміністрації.

Це укриття, в яке ми ходимо при тривозі. - І сюди вас не пустили так? - Так. І відповідно там оголошення яке 13 липня вони повісили.

В оголошенні написано, що укриття лише для "своїх".

Це не укриття, це не укриття. Людмила Вікторівна? - До вас зможе зайти людина з вулиці в укриття? - В нас не укриття, я інтерв'ю не даю ніякого.

Вгамувавши пристрасті, керівництво готелю таки пояснює своє рішення.

Тому що в нас контингент 1000 учнів в коледжі. І це для учнів, для викладачів, для працівників і для гостей того готелю, в якому ми знаходимося.

Поблизу є дві школи, каже Христина. Донедавна туди впускали людей "з вулиці". Але зараз ці укриття готують до нового навчального року, тож скоро і вони можуть стати недоступними.

Вікторія Балицька, кореспондентка:

Змоделюємо ситуацію. Уявімо собі, що зараз лунає повітряна тривога, я знаходжуся в центрі Львова і уявімо собі, що я погано знаю місто. Що я роблю? Я набираю у пошуку "карта укриття Львів".

Працюючу онлайн-карту ми знаходимо не одразу. Пошук тривав приблизно 10 хвилин.

Вікторія Балицька, кореспондентка:

Все ми нарешті знайшли карту з нашою геолокацією. Ось тут я стою. І дивимося де найближче укриття. Ну оце мені видається найближчим. Дивимося.

Згідно з мапою від уявної ракети можна сховатися у найближчій школі. Та чи впустять?

Нам визначила карта Google що тут найближче укриття. І нам цікаво, чи можуть люди з вулиці зайти сюди в разі повітряної тривоги?

Ростислав, охоронець:

Так звичайно тут в нас є укриття, але воно ще поки що не обладнане. Тобто люди зможуть тут укритися, але тут немає умов деяких. Тобто якщо є дійсно небезпека, будь ласка, можете. Хочете прийти подивитися? - Покажіть. Пішли.

Керівництво школи пояснює: коли почнеться навчання навряд чи впускатимуть людей з вулиці в шкільні укриття. Адже місця у підвалі ледь вистачає дітям та вчителям. Це не стане проблемою - вважають у львівській міській раді. Адже сховатися від ворожих ракет є де. Принаймні в центрі міста.

Наталя Алексєєва, керуюча справами виконавчого комітету Львівської міської ради:

Це є підземні паркінги торгових центрів, це є, наприклад дуже багато тут то є на площі "Ринок" кафе, які є під землею. Тобто будь-яке місце яке нижче землі або принаймні немає великих отворів на першому цокольному поверсі. Так щоб не було завдано пошкоджень від уламків.

У Львові налічується 1600 укриттів. Цього достатньо для безпеки містян. Чиновниця запевняє: підвали багатоповерхівок, зокрема і панельних, цілком придатні в якості укриття, адже відповідають вимогам. А комфорт залежить від самих мешканців.

Наталя Алексєєва, керуюча справами виконавчого комітету Львівської міської ради:

Висота має бути не нижче метр 70, бажано це підвальні приміщення або цокольні. Якщо це не більше ніж 20 людей мав би бути другий запасний вихід. В тому числі це може бути велике вікно. Не має бути магістральних водопроводів, магістральних якихось каналізацій або ще якоїсь такої небезпечної інфраструктури. Такої нема в більшості наших будинків. Рівна підлога.

А от змусити установи державної та приватної власності впускати людей з вулиці у свої укриття - міська влада не може.

Наталя Алексєєва, керуюча справами виконавчого комітету Львівської міської ради:

Це все є об'єкти державної власності, Ми зверталися до них умовно там з листами. Ми не маємо теж якоїсь конкретної відповіді. Наприклад в нас по законодавству приватний власник, фактично, це має бути його якби рішення, що він дозволяє туди зайти.

Законодавство України щодо захисту цивільного населення від повітряної небезпеки ще не врегульоване. Хоча у містобудівних стратегіях вже є вимоги щодо будівництва в будинках сучасних укриттів. Перейняти досвід є у кого. Наприклад, в Ізраїлі сховища та бункери є у всіх будівлях. Ось такими невеличкими броньованими кімнатами обладнані більшість помешкань ізраїльтян.

Цю кімнату можна відрізнити за спеціальним металевим дверям. Вони дуже товсті. Вони герметично та дуже щільно закриваються. Окрім дверей на вікнах встановлені спеціальні металеві кожухи. Які теж щільно закриваються, для того, щоб захистити від прямого потрапляння ракети. Стіни в кімнаті не пропускають будь-яких сигналів.

Прості та ефективні кімнатні "бункери" робили британці ще під час Другої світової. Їх називали укриттями Моріссона. Стіл із металевою сіткою захищав людину від завалів, у разі бомбардування будинку. В Україні ж, поки що, найпопулярнішим є принцип двох стін.