Кропивницький приймає переселенців з Донеччини та Луганщини: як їх розселяють [ Редагувати ]

З тугою за рідним домом. Місто Кропивницький, як і весь регіон загалом, щодня приймає переселенців з Донеччини та Луганщини. Люди змушені виїжджати з рідних домівок, адже через постійні обстріли там неможливо забезпечити опалювальний сезон. Ми вже показували як облаштовують проживання у Кропивницькому вимушених переселенців з інвалідністю та пенсіонерів, нині ж - розкажемо і про родини. Як їх розселяють у міські гуртожитки - бачила Олена Бринза.

Кілька футболок та штанів. Це все, що встигла взяти родина Анастасії з Рубіжного. Вона тікала звідти від російської агресії разом з сином та батьками.

Анастасія Мащенко, переселенка з Рубіжного:

К нам в подьезд прилетело, перебило газовую трубу, тоесть это было очень страшно и мы сразу всей семьей выехали и дорога была очень тяжелой, мы даже когда сюда ехали, мы не знали тут мы остановимся или нет, мы просто ехали, путь занял два дня. Собираться у нас не было возможности, мы как в подвале в чем были, за папой просто приехали, папа не хотел сидеть с нами, мы его забрали в чем были.

Спершу в Кропивницькому прихисток дали у дитсадку, потім - у місцевому соціальному гуртожитку. Нині Анастасія живе у невеличкій кімнаті із сином, поруч у сусідній - її батьки.

Анастасія Мащенко, переселенка Рубіжного:

У нас количество людей в комнатах очень маленькое, достаточное на данные условия, душевые есть, кухня есть, мы убираем, недавно даже благотворительный фонд предложил участие в гранте. Мы победили в гранте и на 45 тысяч, мы скупились техникой, мы заменили електроплиты, купили дополнительный холодильник, купили стиральную машинку. Очень много людей помогают, очень неожиданно, присылают новые вещи, девочка одна косметику даже прислала.

У тимчасово окупованому Рубіжному нині немає ані світла, ані газу, ані води. Немає і зв'язку з рідними.

Анастасія Мащенко, переселенка з Рубіжного:

Сын иногда говорит: мама, мне диван наш снился, это страшно, можна пока не снимать. У наших родственников ничего не осталось, часть города разрушено до основания, там ничего нет, там выжженая земля.

Немає газу, світла й води і в багатьох інших населених пунктах Донеччини та Луганщини. Тому жителів закликають до настання холодів виїхати у більш безпечні регіони.

Олександр Мелько, переселенець з Краматорська:

Вернутся не сможем да, зимовать уже прийдется если то здесь, потому что вариантов и финансовых и по плану, дальше ехать как бы, будем здесь ждать ... до победы.

У цьому гуртожитку нині проживає кілька десятків переселенців. Розміщують тут передусім родини з дітьми.

Олег Симуляк, директор Кропивницького соціального гуртожитку:

Ми намагались родинами їх і селити, або одна коло одної, єсть так папа, мама, дитина, а ще бабушка, дєдушка, от так рядом вони всі і находяться. Всі перезнакомились між собою, тихо мирно живем.

Мирно і безкоштовно - за проживання у гуртожитку з переселенців грошей не беруть.