Аеророзвідник та волонтер у свої 15: юнак зруйнував плани окупантів захопити українську столицю [ Редагувати ]

Аеророзвідник та волонтер у свої 15. Андрій Покраса з невеличкого села на Київщині від початку повномасштабної війни докладає зусиль для перемоги України. Спершу за допомоги дрона коригував вогонь наших бійців. А нині - допомагає війську дронами. Ігор Левенок, який вже зустрічався з юним героєм, поговорив з ним знову.

Його історія вразила увесь світ...

Як п'ятнадцятирічний Андрій Покраса з невеличкого села на Київщині зіпсував пихаті плани окупантів захопити українську столицю?

Андрій Покраса, аеророзвідник:

Ми вирішили усе-таки хоч якось допомогти. Ну ми давно збиралися, але з'явилася нагода і ми подали в групу нашу сільську оголошення, що в нас є дрон, ось цей і нас знайшла тероборона. Тут не було пілотів для дрона і нас попросили відслідкувати отут навкруги. Відслідкувати колону, яка буде іти через житомирську трасу, оце вона Київ-Чоп...

У перші дні війни Андрій разом із батьком вирішили допомогти військовим коригувати вогонь нашої артилерії. Тоді окупанти несамовито рвалися до Києва. Район житомирської траси був одним із найнебезпечніших напрямків. Точилися активні бойові дії. Ворожа розвідка буквально полювала на коригувальників.

Я то знав, я розмовляв, нас попереджали, але а хто тут... Да, всі боялися і він боявся. Я в нього запитав чи зможе, чи схоче він? Він відповів, якщо треба, то так... - В будь-якому випадку кожен день було страшно, ну а що я мав робити, просто сидіти я тоді не міг, отак... – Я вмію керувати, але я не так добре як він. Андрій, у нього на той момент був дуже великий наліт. Він дійсно знав, що куди і як і міг правильніше відпрацювати...

І від самого початку його аеророзвідка мала приголомшливі результати. Ось кадри, які зафіксував дрон, що ним керував школяр. Підліток передає точні координати ворога нашим військовим і українська артилерія перемелює російську техніку на брухт.

Андрій Покраса, аеророзвідник:

Ми підлітали просто над ними, або приблизно біля них і в мене в додатку на екрані в телефоні в мене показувалося карта, я відкривав і я включав просто знімок з супутника. Я зрівнював відео і карту і по карті зажимав точку і мені показувалися координати, там п'ятдесят, тридцять чотири і так далі... Тільки в Березівці точно двадцять одиниць, а взагалі, ще коли ми їздили в Макарів разом можна зібрати, сорок одиниць точно було... Це були бензовози, артилерія, глушилки такі, що на них барабашки такі крутяться, танків дуже багато...

Українські артилеристи не одразу дізналися, хто саме їм допомагає так влучно бити росіян. Вважали, вогонь коригує батько Андрія, бо хто ж доручить таку справу дитині.

Ну представте, він приїжджає, а там дитина, але він знання свої показав. Показав на прикладі дрону, який він у них побачив. І перші вильоти вони показали, що вони правильно вибір зробили...

15-річний юнак став головною надією розвідки на цій ділянці фронту. Протягом десяти днів Андрій виконував бойові задачі одну за одною. Бувало по кілька польотів на день. Ризикуючи власним життям.

Коли була ситуація і нам довелося йти за упавшим дроном, от тоді я вже відчув, що ситуація вже не повністю під контролем, тоді було дуже страшно і мене прям як у перший день трясло. - Пішли до житомирської траси і потрапили на патруль. От тоді було стрьомно. Я сховався в кущах. Прочекали трохи і вони відійшли.

Про юного українця, який самовіддано допомагав рідному війську громити окупантів, світ дізнався зі шпальт авторитетного британського видання "The Telegraf". Ми розповідали також про нього в ефірі національного марафону.

Дякували, дуже багато в коментарях під відео дякували. Ну і багато кажуть в коментарях, що це фейк про мене. Ну, в кожного є свої хейтери...

Андрій натомість, тільки усміхається. Каже, відтоді він і сам змінився. Умовив батьків не відправляти його навчатися за кордон.

Андрій Покраса, аеророзвідник:

Зараз уже більш опреділилися. Батьки зрозуміли, що я не хочу за кордон, і ніби я вже залишаюся тут. Буду вчитися тут чи очно чи дистанційно... тому що це мій дім, я тут народився.

А ще, юнак розповідає, віра у нашу перемогу тільки зміцнилася. А отже й зупинятися на шляху до великої мети Андрій не збирається.

Я став більш поглиблено займатися дронами, ми стали дуже багато збирати коштів і допомагати Збройним силам. Зараз дуже багато прошиваємо для військових дронів і друкуємо програми "скид" для того, щоб дронами можна було доставляти ліки на позиції і "подарунки" для орків...

Парубок каже, попереду ще багато роботи. Він усвідомив, якою ціною дається Незалежність.

Для мене це дуже важливо, бо я тепер знаю, за що я ризикував життям і за що зараз усі військові ризикують життям... Вітаю всіх українців з Днем Незалежності! Бажаю єдності і подальшої нашої перемоги!