12-річний волонтер з Києва допомагає ЗСУ за будь-яких погодних умов [ Редагувати ]

Найменші - не значить слабші! Діти по всій Україні долучаються до збору коштів на потреби нашої армії. Хтось грає на гітарі, хтось пише картини й продає їх на аукціоні. А герой нашого наступного сюжету - Іван Щербак із Києва - власноруч робить іграшки та сувеніри. Про маленького волонтера, який до того ж святкує сьогодні День народження, розкаже Євген Бригар.

Євген Бригар, кореспондент:

Наші воїни боронять українську землю за будь-яких погодних умов. Однак, і в тилу негода - не привід припиняти працювати на благо країни.

12-річний Іван - і в літню спеку, і під холодним осіннім дощем - продає власноруч створені іграшки й талісмани.

Є ось така лялька-мотанка подорожниця. Наліпки, передбачення, брелок, фіалки, та ось такі фіалки миру.

Щоправда, на його товар - жодних фіксованих цін.

Оцю? Скільки вам не шкода. Кожна копійка важлива! - Гарну справу робиш! - Дякую!

Усі зібрані гроші хлопець не витрачає на розваги - кожна отримана копійка йде на допомогу українській армії.

Іван, юний волонтер:

Хто може дати навіть 2 грн, хто по 500 навіть дає. Бувають різні люди. Ія не кажу там: може ще у вас щось є. Не називаю конкретну ціну, бо кожна копійочка, кожна гривня - все важливе.

З квітня, відколи Іван став займатися волонтерством, - йому вдалося назбирати 20 тисяч гривень та ще й 300 доларів!

Іван, волонтер:

Я це роблю, бо хочу хоча б свій малий вік 11 років, хоча б якось допомогти армії.

Втім юному волонтеру його власного виробництва виявилося замало. Аби бути ще кориснішим для армії, Іван вправно плете маскувальні сітки й кікімори!

Слава Україні! Героям Слава!

Працює ось у цьому волонтерському хабі у Києві, разом із мамою та іншими дорослими волонтерами.

Наталя Щербак, мама Івана:

Він цим живе. Він постійно про це думає, постійно щось планує. Він постійно розмірковує, як зробити краще. Якісь є запити. Навіть, якщо я чогось не помітила, він каже: мама, бачила чи не бачила? Там треба те, те...

Олексій, волонтер:

Буває таке, що його вже не виженеш звідси. Нам пора збиратися, всі хочуть додому. А Ваня: "Та зараз! Я доплету і підемо". Часом я навіть ревную, що дівчата на нього звертають більше уваги, чим на мене...

Воно й не дивно. Ваня - майстер своєї справи!

Іван, волонтер:

Найголовніше - робити все без помилок і щоб воно було якісно. Якщо замовник хоче більше для полів, то там є більше соломи, менше зеленого. Чи більше зеленого, менше соломи. Зараз тут є 70 соломи, 30 зеленого.

Іван, волонтер:

Взагалі, для мене плетіння - якась нірвана. Воно заспокоює. Ти віддаляєшся і тільки зосереджуєшся на цьому.

На знак подяки юному волонтеру військові надсилають у подарунок свої шеврони.

Потім цей. Потім "наша русофобія - недостатня". І так потім ще присилали. Хто просто дарував.

Ця невеличка колекція - його особиста мотивація, каже Іван. Адже такі шеврони носять на формі ті, хто щодня ризикує життям заради перемоги. Вони потребують підтримки з тилу, де працюють і дорослі, і ще зовсім юні волонтери.