Історія подушкового бізнесу: як компанія евакуювалась та почала все з нуля [ Редагувати ]
Вони гуртом рятувалися від російської навали і поспіхом вивозили обладнання під обстрілами. А тепер активно "воюють" на економічному фронті, щоб наблизити нашу перемогу.
Далі в нашому ефірі історія подушкового бізнесу, який через велику війну змушений був перебратися з Харкова до Рівного. Там компанія все почала з нуля і тепер вже має повний цикл виробництва. Свої подушки підприємці відправляють у шпиталі, щоб додати хоч трішки комфорту нашим захисникам. Більше про це - у нашому сюжеті.
Про ортопедичні подушки Олександр знає все. Він - засновник і власник компанії, яка такі виготовляє. Його фірма п'ять років цим займалася у Харкові.
Олександр Невалідов, директор компанії:
Коли почалася війна, ми якраз саме збирали офіс, бо ми зарання вже здогадувались, що щось буде. Думали перестрахуватись, вивезти усе, але ми не встигли зібратися і збирались уже під час обстрілів. Жили, ночували в бомбосховищі.
Підприємство змушене було перебратися на захід країни. Тепер у Рівному мають офіс та виробничий цех. Ось тут подушки "народжуються". Виготовляють їх із піни пам'яті.
Піну заливаємо. Це рідина, як полімерізується, підіймається як тісто і через 15 хвилин можна доставати подушку. Маємо готовий виріб.
Все виробництво довелося починати з нуля. Бо через війну втратили партнерів. Але, на щастя, змогли вивезти усе обладнання. Скористалися державною програмою релокації бізнесу. Сюди ж переїхали і більшість працівників. Харків'янин Денис - відповідає за технологічний процес.
Денис Грідасов, технічний директор компанії:
Подушка починається з того, з ідеї, яка вона буде, а потім це реалізується у 3Д-редакторі, тобіш малюється сама подушка і коректується.
Майже кожен виріб - то власний винахід. Уже розробили понад три десятки моделей.
Є звичайні валики під шию, подушки під поперек при сні. Також у нас подушки для сидіння дитячі - під поперек, під сідниці. От туристичні подушки, які от на шию вішаються під час мандрівок.
За освітою Олександр - вчитель фізкультури, реабілітолог. Свій подушковий бізнес створив разом із братом-близнюком. Олексій ще в дитинстві втратив слух. Це спонукало підприємців працевлаштовувати людей, які мають такі вади. Тепер гуртом вчать мову жестів.
Разом працюють люди з Харкова, Чугуєва, Краматорська та Рівного. Рівнянка Тетяна разом з Оксаною з Краматорська - відповідальні за одяг для подушок. Вони - шиють наволочки та сумки для виробів. І навіть самі працівники - сидять на їхніх подушках.
Тетяна Коток, швачка:
Раніше, коли я працювала швачкою, ноги терпнуть і ввечері, коли ти спиш, беруть судороги. Зараз такого я не відчуваю.
Понад сотню ортопедичних подушок для сну та сидіння відправили до шпиталів. Кажуть, хоча б так хочуть внести свою частку в перемогу.
Збираємось наступну відправку робити також. Ну це вже буде відправка на фронт. Це подушки для сну. Отак от на боці ви спите і отаким чином ви спите на спині. Тобто це подушка-конструктор.
У компанії не приховують - працювати у час війни надзвичайно складно. Ринок продажів впав. Намагаються переорієнтуватись на Європу. Та головне, мріють працювати у вільній Україні.
Коли в нас такі ЗСУ і такі люди, які допомагають перемогти, то, звичайно, перемога буде наша.