Захисники острова Зміїний досі перебувають у полоні: що відомо [ Редагувати ]

І в той час, як росіяни в українському полоні живуть, як в санаторії, часто краще, ніж у себе вдома, в руках окупантів перебувають кілька тисяч українців і утримують їх у геть інших умовах. Серед бранців і майже півсотні захисників острова Зміїний - прикордонники та морські піхотинці, які двадцять четвертого лютого одними з перших дали відсіч ворогові.

Наш кореспондент відвідав місто Кілія на Одещині, звідки родом частина бранців та зустрівся з їхніми родичами. Подробиці - далі.

Микиті Жур'яну двадцять один рік. Служив прикордонником на Зміїному. І, власне, там двадцять четвертого лютого зустрів повномасштабне російське вторгнення. До острова підійшли російські кораблі, запропонували українцям здатися, але були відправлені у відомому напрямку. Оборонці Зміїного прийняли бій, втім... були захоплені у полон. Батько хлопця розповідає: того дня переписувався із сином телефоном.

Руслан Жур'ян, батько полоненого прикордонника:

Він до останнього не писав, що жодним чином їх там чи бомблять, чи якійсь є атаки - він писав: все гаразд, вони біля нас кружляють, взагалі не писав, це вже після дізналися що уже починаючи після обіду, практично після чотирнадцятої години - у них там були повномасштабні бої. А біля шістнадцятої він написав, що у нього телефон розряджається і, скоріш, він не зможе більше виходити на зв'язок.

Відтоді від Микити - жодної звістки! Лише кілька разів у лютому рідні побачили хлопця, а також інших полонених зі Зміїного - у сюжетах рашистських телеканалів. На всі звернення до Червоного хреста там відповідають: до бранців не допускають, тож невідомо, ні в якому стані хлопці, ні де вони, ні в яких умовах утримуються. І це турбує рідних найбільше.

Руслан Жур'ян, батько полоненого прикордонника:

Тому що ми бачимо по обмінах, який стан фізичний і моральний і взагалі у тих осіб, які три-чотири місяці були в полоні, ми бачимо, що, як вказують, вони втратили до п'ятдесят відсотків своєї ваги - тож ми розуміємо, який стан всіх наших хлопців, які вже восьмий місяць - тобто занепокоєння саме оце.

Востаннє обмін полонених з числа захисників острова відбувся ще у квітні. Відтоді - тиша. Нині у місті Кілія рідні бранців зібралися разом, щоб привернути увагу до цього.

Ольга Котляренко, дружина полоненого прикордонника:

По ЗМІ показують кожного ранку частину сюжету з острова Зміїний, зробили марку, зробили усілякі атрибути - магніти, біг-борди з надписами, про все було сказано, але ніде не кажуть, що захисники острова Зміїний ще й досі перебувають у полоні.

Загалом у російському полоні наразі перебуває близько п'ятдесяти оборонців острова: це прикордонники та морські піхотинці. Лиш декому з них вдалося передати короткого листа рідним. Їх отримали місяць тому, хоча самі листи датовані червнем.

Катерина Куртєва, мати полоненого прикордонника:

Ну, что мог ребенок писать: все нормально, жив, здоров, целые, хотят домой, очень скучают. Они ждали какой-то обмен…

Лілія Владиченко, мати полоненого прикордонника:

Я хочу только, чтоб они все - и мой сын, и все наши родные - вернулись живыми, я просто не знаю, что с ним и где он. Держимся…держимся, надеемся, верим, молим Бога, чтоб их скорее вернули домой.