Мешканцям Вовчанська пропанують евакуюватися [ Редагувати ]

Місто Вовчанськ на Харківщині деокупували рівно місяць тому. Та росіяни не полишають спроб захопити його знову. Постійно обстрілюють з території рф. Сюди складно доправити гуманітарні вантажі - дамба через водосховище, якою пролягає дорога до міста, зруйнована.

На мешканців чекає сувора зима - Вовчанськ без газу, який подавався напряму з території росії. Тож мешканцям пропонують евакуюватися.

У неспокійному прикордонному населеному пункті побувала Світлана Шекера.

Вовчанськ. Звідси до кордону з росією менше 10 кілометрів. Місто захопили в перший день війни. Вісім місяців окупації. Та 11 вересня українська армія вигнала орків.

Позивний "Док", військовослужбовець Збройних сил України:

Ми стояли в Харкові, на тій стороні Сєв Донца. А потім поступово ми взяли с. Миколаївка. Два моїх взвода. Звідти почали спокійно освобождати ці території. Т.е. Сосновий Бор, потім Семенівка. І отак зачистками, зачистками, зачистками ми дойшли до Вовчанська. Ну і тут закріпились. На Миколаївці вони ще впирались. А тут вони вже як би бистрєнько тікали.

Цей багатоцільовий тягач росіян біля поліцейського відділку ще під час окупації знищили самі місцеві. Підпалили вночі. Люди радо зустрічали українських військових, які підняли над містом синьо-жовтий прапор.

Олексій Харківський, поліцейський:

Вони співали з нами гімн. Радісно зустріли нас, всі раді були бачити, т.щ. пів року вони, звичайно, перебували в окупації, яка ну погано на них сказувалася, вони над людьми над багатьма знущалися.

На території агрегатного заводу окупанти влаштували катівню.

Позивний "Док", військовослужбовець Збройних сил України:

Там обично, зі слів людей, питали проукраїнськи налаштованих людей, і АТОшників в основному.

Допитували окупанти і пана Володимира, колишнього АТОвця.

Володимир Бондаренко, житель Вовчанська:

Посидів з утра до вечора у них там у камері. Ну тоже, на такі вопроси, брехать не буду, отвєчать страшно. Потому что тобі глаза зав'язують, і що буде в следующий момент, ти не знаєш. Хто перед тобой, де тебе ведуть. Все туда. Дома були, приїхали, обиск. Форма яка нова була в мене, забрали.

Зараз у Вовчанську лишилася приблизно тисяча людей. Сюди важко доїхати з Харкова. Бо дамбу через Печенізьке водосховище, якою пролягала дорога, зруйновано.

Світлана Шекера, кореспондентка:

Абсолютно порожнє місто. Закриті магазини, аптеки, банки. Людей практично немає. І час від часу чути звуки розривів.

Та попри звільнення, місто продовжують обстрілювати з території росії. У цей будинок прилетіло вже вдруге. Місяць тому осколок влетів у вікно і вбив місцевого жителя, який виявився колишнім російським військовослужбовцем-пенсіонером. У цьому ж будинку жив і пан Борис.

Я неделю в подвале прожил в єтом доме. Да второй єтаж разбитій.

Тепер чоловік живе у знайомих, працює в комунальному підприємстві, прибирає місто.

Борис, працівник комунального підприємства:

Робота є, тільки тяжеловато. С продуктами тяжеловато. Лично мне, у меня… Задержки с зарплатой. Я скажу правду, мне нема за шо купить. Просто плакать хочется, от того, что такая фигня происходит. Ну от, от ви чуєте! От как, спокойно в душе? А працювати треба!

Продукти людям привозять здебільшого волонтери.

Людмила Глущенко, жителька Вовчанська:

Выживаем. В войну родилась. Войны дождалась. Так шо трудно.

Людмила Карпенко, жителька Вовчанська:

Мы без банков, мы без денег, мы без налички. Мы так, ну, наверное, божьим словом только. Продукты - ну это то, что гуманитарку дают. Гуманитарка. И может у кого какие запасы дома. То, что вырастили с огородов. Так и перебиваемся. А лекарства. Травами лечимся.

Та найбільша проблема в тому, що Вовчанськ залишився без газу. Газова труба сюди йшла напряму з росії. Тепер вона перебита. Тож люди вже думають, як зимувати без опалення.

Людмила Карпенко, жителька Вовчанська:

Холодно. В домах холодно. Газа нет. В доме четыре градуса. Единственно, что обогреватели включаем. А напряжение у нас 170, 160. 220 нету. Если что-то больше поставил, свет выбивает. Сейчас дрова не купишь, потому что дрова очень дорого. Это раз. Лес заминированный у нас. Если покупать дрова, и не за что покупать. Чем топить буржуйку.

Ірина Пащенко, жителька Вовчанська:

Чим ви грієтеся? - Обогревателем. У меня частный сектор, частный дом, и я б котлом бы, если б газ был, я б топила, было б хорошо. А так. Жутко. Жутко, конечно.

Людям пропонують евакуюватися. Та виїжджати згодні не всі.