Жителі села на Миколаївщині допомагали бійцям ЗСУ під ворожими обстрілами [ Редагувати ]

Ворожі снаряди руйнували їхні хати, а вони готували до нового сезону теплиці. Бувало, тижнями люди жили у підвалах, проте і там знаходили час та куховарили для бійців. Жителі прифронтового села на Миколаївщині допомагали один одному та Збройним Силам і так виживали гуртом.

Ось уже два місяці як лінію фронту від Галицинового наші військові посунули за Херсон. Та підтримувати оборонців люди не припинили.

Накручуєм і вставляєм в баночки, а другий чоловік ставе свічечки, які будуть парафіном заливатися.

Це звичайний сільський клуб. Але за час повномасштабного вторгнення він перетворився на справжній волонтерський хаб.

Наталія Шафранська, завідувачка клубу:

Всі згуртувалися і стали допомагати. На початку лікарні помагали. Потім з Прибузького, з Українки, там почалися обстріли, до нас почали переселенців переселять, то ми допомагали їм.

Любов Павлівна раніше співала в галицинівському ансамблі, тепер приходить в клуб, аби в'язати для бійців шкарпетки.

Любов Безуглова, волонтерка:

Сначала свои были нитки, потом распускали свитера с секонд-хенда. Наталья Алексеевана давала обьявление. Самое главное, чтоб все остались живы-здоровы, чтоб было тепленько им в окопах. Так хочется, чтоб ребятам хоть немного легче стало.

Окопні свічки, теплі шкарпетки та манішки - взимку найпопулярніший запит, розповідає Ганна. Жінка нещодавно повернулася з-за кордону. Одразу налагодила зв'язок із волонтерами, тепер регулярно збирають посилки для передової.

Ганна Сальник, волонтерка:

Допомагають люди різні. Ось, коли балаклави відшивали, допомогла Галицинівська молодіжна рада. Вони роблять такі аукціони. Купляли білети люди, і за ці кошти купили тканину для балаклав. Також нам донатять люди.

Першу партію балаклав місцеві рукодільниці вже відшили.

Ганна Сальник, волонтерка:

Ми їх купували. Одна балаклава флісова коштувала 280 грн. Ми порахували, собівартість нашої пошитої 40 грн. виходить. Нам вигідніше їх відшити. Тут 75 штук, вони вже всі розписані.

Попри важкий рік селяни продовжують допомагати фронту чим можуть. Хоч і самим ще не так давно було непереливки. Галицинове відділяло від окупованої Херсонщини менш як 30 кілометрів.

Наталія Шафранська, завідувачка клубу:

Десь тижні три в нас було як "отче наш" - в 7 зранку були обстріли і пів 10 вечора. Не рахуючи того, що були ще обстріли протягом дня і протягом ночі.

Пані Наталія згадує, як понад місяць жили з чоловіком у підвалі. Більшість селян тоді виїхали. Про ворожі обстріли досі нагадують напівзруйновані або пошкоджені будинки.

Наталія Шафранська, завідувачка клубу:

Касетні ракети були, воно все посікло. І від обстрілів, в нас багато обстрілів було, і від вибухової хвилі вікна вилітали. І дахи посікло.

Коли ж ЗСУ відігнали ворога за Дніпро, життя в Галицинове почало повертатися. Вперше за багато місяців в село приїхали діти. І вони тепер також волонтерять. Коли немає інтернету і неможливо вчитися онлайн, плетуть для бійців обереги.

Діана Гав'як, волонтерка:

Не могли сидіти на місці, вирішили допомагати ЗСУ. Їм там важко в окопах, а ми сидимо в теплі, спимо вночі. Так і прийшли допомагать.

Волонтерки готують до відправлення чергові посилки бійцям і вірять у близьку перемогу, а також у відродження рідного села.