Скалічене, але вільне: як повертається до життя село Високопілля, що на Херсонщині [ Редагувати ]

Скалічене, але вільне! Це про деокуповане селище Високопілля на Херсонщині. Росіяни були у ньому півроку. 20 жителів досі вважаються зниклими безвісти. Рашисти розстрілювали цілі родини, нищили інфраструктуру та зруйнували будинки. Що розповідають люди? І головне - як Високопілля повертається до життя. В репортажі Олени Мендалюк.

Тут проводили стерилізацію, як інструменту, так і білизни, для оперблока, для відділень, але бачите, що тут. 

Пані Наталя показує, на що перетворили окупанти цетральну Високопільську лікарню. Не вціліло жодного кабінету. Скільки російські варвари випустили по будівлі снарядів, важко порахувати. Коридорами гуляє вітер, навколо - посічене обладнання та шматки цегли. 

Наталія Корнієнко - директорка КП "Викопільський центр первинної медико-санітарної допомоги":

В 20 числах березня нам заборонили сюди приходити, бо тут було вже все заміновано. На 5 поверсі сиділи снайпера російські. Там дуже гарна площадка, гарний обзор сіл. Повністю Високопілля було видно. Повністю вони облаштувалися на 3-4 поверсі. Видно було, що в коридорах вони жили. 

Ліки та обладнання, яке не вкрали, - росіяни просто знищили. 

На стінці ви бачите згорівший дентальний апарат, який був останній з нових апапаратів. Ви бачите ліжка, це ж не типово для рентгену, це вони вже понатягували ліжка, білизну.  

Олена Мендалюк – кореспондентка:

У підвалі Високопільської міської лікарні окупанти облаштували шпиталь. Сюди спустили ліжка і тут же у приміщеннях рятували своїх 300-х. 

За час окупації у Високопіллі залишалися зо три сотні жителів. Багато - загинули, розповідає один із тих, хто не виїхав - Артем. Він сам допомагав родичам ховати жертв. Когось росіяни розстріляли. Хтось загинув від обстрілів. 

Артем - житель Високопілля:

Наскільки я викопав, вже 6 - це вбиті були, а ще багато людей пропавших безвісті, ніхто не знає, де вони находяться. Наскільки я чув, то це 20 чоловік десь. Тут сімʼю були розстріляли в голову. 

Одного разу Артем і сам ледь не загинув. 

Артем - житель Високопілля:

Приїхав найомний кореєць, зараз його в Херсоні, кажуть, взяли в плен. Він приїхав і обшукував повністю всю хату. Сразу не забрав генератор, а потом приїхав і забрав. - Вас намагалися бити? - В тестя в кармані знайшли крисину смерть. Заставили їсти.

А це - дружина Артема, Юлія і троє їхній хлопчиків. Коли селище окупували, наймолодшому Андрійку не було й року. Старшому Алексу - 7. Росіяни винесли з їхнього дому навіть дитячі іграшки.

Планшет забрали в мене, але більше я не знаю. Ми їм не говорили, бо ми спочатку тут проживали в підвалах, а коли сюда почало попадать. Ви ж бачите скільки прилітало, і з тієї сторони, де дітки, то ми тут просто не вижили б.

Півроку окупації родина жила по підвалах. Виходити на вулицю було небезпечно. Росіяни влаштовували... полювання:

Юлія - жителька Високопілля:

Турист, в нього була така фраза: хоть стар, хоть мал, расстрел на месте. Не знаю, що там би було, але цього ми дуже боялись. Коленку прострелю, коленко буду простреливать. Там пощади, як я поняла, в тієї людини взагалі не було.

На початку вересня українська армія визволила Високопілля. Коли Юлія пригадує першу зустріч із захисниками, у неї починає тремтіти голос. 

Юлія - жителька Високопілля:

Дуже радісно було, але воно так спокійно було і мені так радісно стало, що все таки наші молитви були почуті, що нас освободили. 

Зараз у Високопілля поволі повертається життя. Почали працювати магазини. Ось - один із них. Хоч і напівобгорілий, але - відчинений! 

На прилавках - усе необхідне: від їжі до побутової хімії. Великі закупи роблять у найближчих містах, розповідає продавчиня Вероніка. А свіжу рибу та м'ясо - беруть у жителів.

Вероніка – продавчиня:

Ну карась у нас 40, толстолоб у нас 40. М'ясо в середньому 150-180 грн. Сало от 50 і до 180 це саме краще.

Магазин - це, напевне, єдине місце, де можна побачити місцевих. Бо вулиці досі - напівпорожні. Декому і повертатися нема куди. 

Після того, як ЗСУ звідси вибили росіян, селище ще півтора місяці було під ворожим вогнем. Тут знищена майже вся інфраструктура. Зруйнований - і будинок культури. Спершу росіяни у ньому ховалися, а потім - знищили.

Оксана Пасічник, директор центру культури та дозвілля Високопільської громади:

Переховувались у залі, аж поки туди не прийшли гради, а гради йшли з тої сторони, тобто це російські гради. І пошкоджено повністю покрівля будинку. Хоча б накрити і вікна законсервувати. Якщо взяти ось це в кучі. Десь 19 мільйонів ми порахували з вікнами і дахом.

Працівники встановлюють двері у будівлю, куди переїхав медцентр. Тут уже замінили вікна та готуються ремонтувати дах.

Олександр Фастовець - заступник начальника Криворізької РВА:

Буде повноцінний комплекс, який вони хочуть зробити і стаціонар, і клініку. 

Нині тут працює більше 20 лікарів. У кімнатах облаштували ліжко-місця. У Високопілля починають повертатися люди і вони потребують медичної допомоги. Приміром, педіатр пані Людмила за пів дня прийняла до 10 пацієнтів.

Людмила – педіатр:

Веса у нас є, ростомір є, пеленальний столи є, так, пока так. Бажано б було б пульсоксиметри, інгалятори. Таке от.

Приміщення опалюють буржуйками.

Але, кажуть медики, для повноцінної роботи їм ще бракує лабораторного устаткування. Допомогти пообіцяли у криворізькій районній військовій адміністрації.

Євген Ситниченко - начальник Криворізької районної військової адміністрації:

Наразі щоб перезимувати, потрібно, щоб було світло і тепло, а на весну ми вже будемо розглядати питання щодо можливості закупівлі того обладнання, які будуть покращувати діагностику і лікування. 

До війни у Високопіллі жили близько 11 тисяч людей. Зараз - повернулися уже 3 тисячі. Тут вдалося повернути світло, частково - водопостачання. Та місцеві жителі кажуть: головне, що вулицями більше не їздять російські танки.