Акушер-гінеколог з Буковини вже рік допомагає військовослужбовцям на передовій [ Редагувати ]

Викладач Буковинського державного медичного університету, акушер-гінеколог із 20-річним досвідом Андрій Бербець вже майже рік працює батальйонним медиком. Разом зі своєю бойовою бригадою він подолав сотні кілометрів до позицій у найгарячіших точках, допомагаючи пораненим. А під час короткої відпустки до Чернівців зустрівся з журналістами.

Нова радість стала…

Ще торік Різдво акушер-гінеколога Андрія було таким. Появу на світ нового життя медики вітали колядкою. Стати лікарем Андрій вирішив ще в школі, обрав ще у школі й пропрацював у Чернівецькому перинатальному центрі 20 років. Напад росії 24 лютого все змінив.

Андрій Бербець, військовослужбовець Збройних сил України:

Що таке перемога в розумінні росіян? Це вбити всіх, хто опирається, залякати всіх інших і знищити докази. Останньою краплею для мене стало те, що росіяни прицільно били по лікувальних закладах, перинатальних центрах - Харків, наприклад. Пологових будинках - Київ. По дитячих лікарнях.

До відрядження на Схід Андрій надавав медичну допомогу мобілізованим в одному з пунктів Яворівського полігону, і за протоколом НАТО викладав тактичну медицину військовим. А потім були сотні кілометрів переїздів із бригадою між бойовими позиціями на Сході та Півдні.

Андрій Бербець, військовослужбовець Збройних сил України:

Найбільш екстремальний досвід для мене - це були перші дні в бойовій бригаді. Я туди приїхав, а там постійно обстріли, цілодобово обстріли. У день кожні 15 секунд падає снаряд. Ближче, далі, ближче, далі. Чесно. Це страшно. Але, що робити. Доводиться відкладати свої страхи в сторону і працювати. Приїжджають наші евакуаційні екіпажі, привозять поранених. П'ять за один раз, трьох за один раз. Більшість поранених легкі, це правда. Але навіть якщо людина поранена - вона не боєздатна, по друге, вона потребує допомоги, по третє - треба переоцінити ситуацію, чи там немає масивної кровотечі.

Пораненим військовим допомагали на місці чи скеровували до лікарень. Усі необхідні ліки завдяки волонтерам були. Лікували у зруйнованих рашистами містах і селах і місцевих мешканців.

Андрій Бербець, військовослужбовець Збройних сил України:

Села нагадують острови в морі, загублені. Виходить так, що люди звертались до нас на батальйонний медпункт по меддопомогу. Тому що вони на жаль, залишились без медичного нагляду. На півдні довелось спілкуватись з населенням, яке мало 8-місячний досвід окупації. І вони розповідають, що росіяни чим страшні - своєю непередбачуваністю. Сьогодні вони лізуть дружити - завтра стріляють в п'яному вигляді з автоматів понад головами людей, післязавтра у селі пропадають люди, зокрема, молоді чоловіки.

Зараз Андрій вдома - у нетривалій відпустці. Він знову повернеться на фронт, рятуватиме і допомагатиме, щоб повернутися у пологовий - і бачити народження, а не смерті.

Андрій Бербець, військовослужбовець Збройних сил України:

Я мрію про мій перший день на роботі після повернення, після перемоги. Більше того, мені пишуть, я скромно можу сказати, мої пацієнтки, які в мене вже народжували дітей: "Андрій Миколайович, ми маємо певні плани на народження дітей ще, але ми чекаємо на вас. Це дуже приємно насправді.