Освітня новація: для учнів миколаївської школи проводять Хібукі-терапію [ Редагувати ]
Освітня новація у Миколаєві. Там для учнів загальноосвітньої гімназії номер 29 проводять Хібукі-терапію. Собака-обіймака допомагає дітям побороти свої страхи та позбутися стресів. Ця терапевтична методика з'явилася в Україні нещодавно, утім, в Ізраїлі, де вона і зародилася, успішно вже впроваджується 17 років. Більше про Хібукі-терапію розкаже Наталя Сінченко.
10- річна Аліна розповідає про свої страхи. Болючих моментів було чимало.
Аліна Колос - учениця гімназії:
Було дуже страшно, коли попало в гаражі, і я тоді дуже злякалася. Боялася за тата, за маму.
А, це Ростислав - як і багато дітей з Миколаєва, він наляканий вибухами, ракетами та сиренами.
Ростислав Берловський - учень гімназії:
Я боявся, коли прилетить ракета і я буду боятися. І ми пішли в погреб, там ночували, мені було страшно утром виходить з погреба додому. На уроки. І мого батька забрали на війну.
Раніше школярі боялися навіть говорити про те, що болить. Були налякані, тривожні і в стресі. Проте нині розрада – Хібукі-терапія.
- У нього довгі лапи і тому він дуже добре знімає стрес, коли підлітає. Ми з дітьми дуже любимо його. - Що Ви зараз відчуваєте, діти? - Радість, тепло, щастя…
Олена Бахмутова – психолог:
Душа людини - це як така ваза, яка сповпнює такі негативні відчуття, наші негативні емоції, і якщо їх не випускати на волю, то дитина починає переживати, у дитини виникає стрес і дитина навіть може захворіти. Тому ми на цих заняттях, говоримо ті історії, які турбують дітей, і коли ці історії виходять на свободу.
Хібукі-терапія - це державна програма Ізраїлю з підтримки дітей, які пережили травматичні події, зокрема, і пов'язані з війною.
Лариса Грицюк - директорка гімназії:
Нам Edcamp Ukraine запропонував звернути увагу на хібукі-терапію. І саме на ізраїльську психологію Дафну Шарон. І тут був прямий зв'язок . Включили і Дафна розповідала про те, як довго працює з цією методикою, що вона зародилася в Ізраїлі, ще в 2006 році, коли йшла друга Ліванська війна і коли виникла потреба допомогти дітям Ізраїлю позбутися жаху, страхіття, що в той момент діти Ізраїлю були в таких самих умовах як і діти України.
Україна переймає досвід Ізраїлю від початку повномаштабного вторгення та активно застовує хібукі-терапію на психологічних тренінгах. Основним елементом є м'яка іграшка Хібукі. Граючи із песиком, дитина звільняється від страхів й переживань.
Владислав Сольський - учень гімназії:
Я дуже лякався війни, вибухів. І ще одне зло, погані люди збили мого кота.
Арсеній Скрягін - учень гімназії:
В час ночі нас почали обстрілювати і ми побігли в подвал. Мені тоді було дуже страшно. Я тоді хотів обійняти Хібукі.
Собака-обіймака допомагає впоратися із тривогою та зосереджує дитину на піклуванні про неї.
Віра Прилуцька та Аліна Колос - учениці гімназії:
А я люблю, що б Хібукі був на мені так, тому що так дуже тепло і я його завжди бачу. І можна пожмякати його лапки.
Хібукі вміє слухати, не перебиваючи. Може витерти сльози з очей своїми довгими оксамитовими вушками.
Віра та Владислав - учні гімназії:
Я можу сказати Хібукі такий секрет, те, що я дуже люблю малювання і те, що у мене дуже гарні таланти до ветеринару і те, що я люблю дуже багато тварин.
Артем Тесцов - учень гімназії:
Тому можна і пошепотіти щось. Витерти сльози, він для мене друг та як брат.
На дотик Хібукі м'якенький. Торкаючись іграшки, дитина відчуває тепло й затишок, а, отже, безпеку.
Артем Тесцов - учень гімназії:
Він може заспокоювати серце, може й обійняти, можна й поспати з ним.
В Україні Хібукі-терапія вже трансформувалася. Її використовують не лише під час тренінгів, а ще на онлайн-уроках.
Лариса Грицюк - директорка гімназії:
Можна застосовувати цю іграшку і під час проведення любих уроків, любих виховних навчальних заходів. Я хочу сказати, що досвід у нас тільки перший, але ми вже бачимо позитивні зрушення. Як наші діточки біжать до школи.
Нині у гімназії лише 15 таких іграшок. Згодом повинні з'явитися ще 150 песиків хібукі, які роздадуть дітям.
Владислав Сольський - учень гімназії:
Я його дуже чекаю, щоб він мене любив.
Аліна Колос - учениця гімназії:
Я буду піклуватися про нього. Буду шити одяг, зроблю браслет-оберіг і познайомлю зі своєю сім'єю.