На Київщині тренують добровольців: як проходить вишкіл [ Редагувати ]

Взяти до рук зброю й стати на захист держави завжди готові добровольці. Цей рух в нашій державі міцний як ніколи. В цьому переконався мій колега Анатолій Журавльов на одному з їхніх тренувань. Його репортаж далі.

Наші бійці збираються на відкрите тренування на Київщині. Участь в ньому можуть взяти й цивільні.

У військовій формі - добровольці, які долучилися до захисту батьківщини від початку повномасштабного вторгнення росії.

Коли вперше впала перша ракета - ми зібрались, бо ми вже були готові.

Сьогодні в програмі вишколу - смуга перешкод.

А ще майстер-клас із поводження зі зброєю.

Коли йдуть бойові дії - рука з рукоятки взагалі не уходить, зовсім!  Бо поки ти його візьмеш, винесеш... А так ти собі раз - виніс, і назад.

Та основи з надання медичної допомоги.

Знання по тактичній медицині добровольці вдосконалюють із закордонними інструкторами.

На цьому моменті ви ще знаходитеся в "червоній зоні", тому ви ще під боєм.

Санер - колишній американський військовий. Він вже сім місяців на тренінгах ділиться з бійцями своїм досвідом.

Санер, іноземний інструктор:

Наша мета - убезпечити життя всіх українців та українських солдатів. Для цього ми даємо, те, що маємо - наші знання. Чим більше ми зможемо поширювати їх, тим більше життів ми можемо врятувати.

Добровольці за допомоги закордонних партнерів - створили справжній навчально-тренувальний хаб. Розробили й власну програму підготовки для військових.

Геннадій Прищепчук, командир Добровольчого підрозділу "Україна" імені Семена Палія:

У нас курс не 2-3 недільний, це - тримісячний курс. А хто готується на інструктора - це пів року роботи щоденної. Якщо людина проходить цей курс - вона вміє практично все. Вона вміє працювати з ножем, вона вміє працювати зі зброєю з будь-якою - гранатомети, зокрема кулемети, автомати. Це елементарні речі. Гранату кинуть - це потрібно також знати.

А це вже добровольці відпрацьовують бойові навички на полігонах.

В'ячеслав, інструктор:

Матеріалу дуже багато, часу мало. Наймінімальніший термін, на мій рахунок, з того, що я знаю - це мінімум три місяці. Це самий мінімум, тому що спортивна підготовка, тактика зі зброєю і медицина займає дуже багато часу. Все інтуїтивно повинно відскакувати, навіть не задумуючись.

Військові, які повернулися з фронту - допомагають вдосконалити програму бойової підготовки.

Геннадій Прищепчук, командир Добровольчого підрозділу "Україна" імені Семена Палія:

З хлопцями, які воюють сьогодні, я зв'язуюсь щоденно, з тими, хто сьогодні воює у Вугледарі, в Бахмуті й Авдіївці. Ніхто не жаліється. Ми як єдина сім'я. Ми вчимося комунікації, ми вчимося відчувати лікоть товариша.

У добровольців працює й мініцех з пошиву військової форми.

На початку війни ми мали проблему з тим, щоб вдітись, вдіти бійців. Тим більше навчально-тренувальний центр - це по 6 годин навчання вдень. Це дуже тяжко, і тому форма не витримувала навіть недільний термін.

На досягнутому бійці зупинятися не збираються. В планах - амбітні цілі.

Геннадій Прищепчук, командир Добровольчого підрозділу "Україна" імені Семена Палія:

Маємо плавно переходити на стандарти НАТО, маємо готувати бійців краще, краще і краще, маємо мотивувати їх, підтримувати.