Село без світла, води та газу: як живуть люди у Посад-Покровському, що на Херсонщині [ Редагувати ]

Зруйноване війною Посад-Покровське на Херсонщині. Село без світла, води та газу. Але робота зараз там кипить. Місцеві жителі розгрібають завали на своїх подвір'ях, намагаються ремонтувати вціліле та рахують збитки. У режимі нон-стоп працюють також бригади комунальників та саперів. І щоб віддячити їм - тамтешні господині готують домашні обіди та пригощають ними десятки робітників. Як живе село, що було лінією фронту?

Щодня з самого ранку пані Нафіса варить, смажить та пече. Зволікати не можна, адже на обід прийде від 20 до 60 людей.

Нафіса Кім, жителька села Посад-Покровське:

Починала з 7 ранку до самої ночі. Води нема, світла нема. Добре газ купили заправили хлопці, і я їм готую.

До столу жінка запрошує всіх, хто приїжджає допомагати її селу - електриків, рятувальників, саперів. Починалося все з того, що вирішила нагодувати хлопців, які розміновували її подвір'я. Тепер для Нафіси з дочкою це традиція.

Інеса Кім - жителька села Посад-Покровське:

Їм потрібна нормальна їда, домашня гаряча і смачна. Вони обіди ті взяли. Що ті обіди? Вони ж працюють для нас. Це просто вдячність за те, що вони для нас роблять. Вони ризикують своїм життям.

Волонтери привозять воду, односельці допомагають з продуктами. Пані Валентина теж з радістю стає до плити.

Валентина Сердюкова - жителька села Посад-Покровське:

Ми всі разом. Вона сказала, я прийшла помагаю. Це ж наші хлопці. Вони нам світло проводять, розміновують, рятують людей. Ми должни помагать, а якже.

Маленька кухня та розбитий будинок. От і все, що наразі залишилося у родини Кім. Досі перед очима перші дні повномасштабного вторгнення. Жінки згадують, як дивом вижили.

Інеса Кім - жителька села Посад-Покровське:

Мене вивозили солдати в багажнику. На мені сидів односелець, тітка, моя сусідка. Вони сиділи і закидані були речами. Ми виїжджали біля арки попали під обстріл.

Під звуки вибухів від роботи саперів Нафіса доварює борщ і зізнається: досі страшно. Але старається на це не зважати та з посмішкою зустрічає гостей. Сьогодні в меню перша страва, чебуреки, бутерброди та домашня консервація.

Позивний "Рамзес" - військовослужбовець ЗСУ:

Борщ не зрівняється ні з чим. Все таки рідне, своє. Як вдома. Дякую, що підтримують, бо це дуже багато чого значить. А ми постараємося зробити все, що в наших силах.

Коли гості пішли, посуд вимитий, здавалося можна було б відпочивати. Але родину Кім вже чекають сусіди. Комусь треба допомогти прибратись, комусь щось полагодити. Заради перемоги треба працювати. Разом.