В Україні збільшився рівень безробіття [ Редагувати ]
Рекордний дефіцит працівників та безробіття під 20%. Знайти кваліфікованого фахівця на пристойну зарплату в Україні стає дедалі важче. Про це йдеться у місячному макроекономічному огляді Нацбанку. При цьому кількість нових вакансій за перші 2 місяці 2024 року, як свідчать портали з пошуку роботи, перевищила показники 2021 року. А наданих резюме в рази менше. У чому ж парадокс - розбирався Євген Лесной.
Валентина Харченко вже в четвертій крамниці за два роки працює. Каже, робити не так багато, як би хотілося мати.
Валентина Харченко, продавчиня:
Я втратила роботу, потім шукала роботу. Довго шукала. Зараз заробіток такий. Пропонують роботу за 650 гривень на день. За 12 годин 650 гривень це дуже мало.
Попри загальний дефіцит кадрів - хтось за кордоном, а хто воює - рівень безробіття в Україні досить високий. За даними Мінекономіки та Нацбанку, вісімнадцять з половиною відсотків українців не мають праці. До початку великої війни було вдвічі менше. Та у державному Центрі зайнятості зауважують: зіставляти цифри некоректно.
Юлія Жовтяк, директор державного Центру зайнятості:
Немає із чим порівнювати. Коли у нас 6 млн наших громадян, серед яких більша частина не працездатні люди, а також діти, - вони виїхали. Потім частина України тимчасово окупована, нам наразі немає із чим порівняти.
Натомість, каже Юлія Жовтяк, ринок праці оновлюється. Пропозицій стає дедалі більше.
Юлія Жовтяк, директор державного Центру зайнятості:
Головне, знаходити людей, які будуть працювати. Поліпшення насправді почалися у 2023 році, коли вже бізнес, який був релокований, переїхав, коли були підібрані люди. Ми бачимо збільшення пропозицій по роботі.
Позитивні тенденції підтверджують і в команді порталу "Work.ua".
Євгенія Кузенкова, аналітик і редактор "Work.ua":
Ринок праці відновився на 93 відсотки. Тобто пропозицій по роботі майже стільки ж, скільки до повномасштабного вторгнення. Якщо говорити про шукачів, ми бачимо дефіцит кадрів. Тобто людей в Україні не вистачає.
За даними інтернет-ресурсу, у галузі безпеки попит на працівників піднявся майже на 20 %. У сільському господарстві - на 9%. Ще до початку великої війни був дефіцит так званих "синіх комірців", тобто робочих спеціальностей.
Юлія Жовтяк, директор державного Центру зайнятості:
У нас і до повномасштабного вторгнення також існував дефіцит з деяких професій. Є питання у будівельній галузі, електромонтери, газозварники, водії, трактористи.
Дефіцит кадрів серед будівельників пов'язаний передовсім із невизначеністю щодо мобілізації. У компанії кажуть, якщо бронь надаватимуть тим, хто заробляє від 35 тисяч гривень, чоловіки припинять ховатися та повернуться на роботу.
Олександра Качан, директор з персоналу будівельної компанії:
Всі люди чекають закон про мобілізацію. Якщо говорити про регіони, як правило, люди не готові переїжджати, бо вони не мають де проживати. І люди відмовляються від працевлаштування.
Поки що, резюмують у будівельній фірмі, галузь напівмертва.
Олександра Качан, директор з персоналу будівельної компанії:
Ми сподіваємося, що буде можливість все ж працевлаштовувати людей. Що буде прийнято закон про збільшення фонду оплати праці. І це буде давати можливість нам бронювати персонал. І буде більша можливість міграції між областями України.
Серед тих, хто вже прийшов із війська, Олександр Зоря. Поранення не дає змоги йому працювати ані в будівництві, хоча за фахом міг би, ані вчителем фізкультури, як у довоєнний час.
Олександр Зоря, ветеран російсько-української війни:
Я планую якось оновитися, тому що те, що зараз зі мною відбувається, воно не зовсім мене влаштовує.
Олександр зараз навчається на психолога, щоб допомогти подолати посттравматичний синдром іншим колишнім військовикам.
Олександр Зоря, ветеран російсько-української війни:
Мрія є, щоб допомогти ветеранам реабілітуватися, тому що сімейний психолог це дуже добре, але все ж таки, на мою особисту думку, треба, щоб хтось розумів.
Звільнених із лав ЗСУ ще небагато. Тому в Центрі зайнятості ветеранських черг наразі не існує. Але роботодавцям варто готуватися.
Євгенія Кузенкова, аналітик та редакторка "Work.ua":
Після завершення повномасштабної війни не буде підприємств, на кому не буде працевлаштований ветеран. Тому що ветеранів буде декілька мільйонів. І ми, як суспільство та роботодавці, мають бути до цього готові.
Рівень зарплати у бойових частинах не порівняти з цивільними доходами. Тому до ексбійців інший підхід.
Андрій Іванов, в. о. директора Бучанської філії Київського обласного центру зайнятості:
Військовий, який був у зоні бойових дій, у нього була зарплата досить велика. І коли він повертається, то є шанс також отримувати високий прибуток того рівня, який він звик отримувати.
Це працівник служби зайнятості розповідає про державні гранти на власну справу для ветеранів.
Юлія Жовтяк, керівник державного Центру зайнятості:
Шістдесят два відсотки інших учасників бойових дій, після демобілізації хочуть займатися власною справою. Вони хочуть стати підприємцями.
Реагує ринок праці й на безпосередні вимоги фронту. Ще не так жваво, але умови для цього створено.
Юлія Жовтяк, керівник державного Центру зайнятості:
Ми зробили окрему закладку - вакансія оборони, на якій постійно оновлюються саме вакансії від ТЦК та оборонних підприємств. Там дуже різні вакансії. Починаючи від стрілка і закінчуючи кухарем, водієм. Відносно й заробітна плата дуже різна. 30-70 тисяч гривень.
Євгенія Кузенкова, аналітик і редакторка "Work.ua":
З'явилося таке явище, як військовий рекрутинг. Вакансії, що пов'язані із захистом України у лавах сил оборони, складає три відсотки від загально ринку праці. І таких вакансій стає все більше.
Війна змінила і гендерний розподіл робочих місць. Наприклад, жінка-шахтар чи жінка-тракторист вже давно нікого не дивують.
Євгенія Кузенкова, аналітик і редакторка "Work.ua":
Роботодавці долають всередині себе гендерні стереотипи, та запрошують на стереотипні чоловічі посади жінок.
Натомість через зміни в законодавстві дещо ускладнилися і вимоги роботодавців. Знання англійської - одна з них. У переліку вакансій 7 відсотків саме з такою умовою. Але то, каже підприємець Юлія Савостіна, в ідеалі. Бо загалом доводиться враховувати загальний рівень освіти.
Юлія Савостіна, підприємець:
Я б хотіла, щоб у мене мої працівники всі знали англійську мову. Але я розумію, що для цього мені потрібно вкластися в людей. Але вимагати це від всіх й кожного, це не дуже релевантно. Загальний рівень освіти не завжди хороший. Іноді молодь, приходячи на роботу, не завжди знає англійську.
І ще про одну прогнозовану і дещо парадоксальну річ. Попри суттєвий дефіцит працівників, масове повернення українців з-за кордону може негативно вплинути на рівень безробіття. Багато підприємств зруйновано. Тож, тим, хто приїде додому, доведеться опановувати нові спеціальності
Юлія Жовтяк, директор державного Центру зайнятості:
Люди мають бути готові до того, що вони мають отримувати якусь нову професію. Найголовніше - треба розуміти, що держава у цьому може допомогти безкоштовно. Коли вони отримують статус, ми можемо надати їм ваучер на перенавчання.
До перенавчання слід готуватися і двадцяти тисячам держслужбовців - скорочення саме такої кількості чиновників анонсував нещодавно прем'єр.
