Суцільне пекло безперервних боїв: як 53 бригада утримує позиції на Авдіївському напрямку [ Редагувати ]

Авдіївський напрямок досі серед найзапекліших на східній ділянці фронту. Росіяни намагаються прорвати нашу оборону одночасно на північному й південному флангах. Тактику ворог не змінює - вогневі вали й досі в пріоритеті. Артилерією, авіацією та ракетами окупанти рівняють навколишні села та посадки, і в цьому пеклі українська піхота робить все можливе і неможливе, аби стримати навалу. Далі репортаж з позицій, які утримує героїчна 53 бригада імені Володимира Мономаха.

Ранок. Бійці 53-ї бригади збираються на позиції. Їм потрібно замінити втомлених побратимів. У свої 56 пан Петро без жодних сумнівів узяв до рук зброю і вдягнув піксель. Для захисту країни, каже, вік не завада.

Петро, військовослужбовець 53 ОМБр ім. Володимира Мономаха:

Мене мати Україна позвала - я пішов! Я не ховався нікуди. Прийшов рідну неньку захищати.

Ротація бійців на позиціях - найнебезпечніша задача, яку треба виконати. По суцільному бездоріжжю водій витискає зі старенького пікапа все, на що здатен автомобіль. За технікою на лінії фронту цілодобово полюють ворожі дрони. Тут швидкість - це життя.

Розвантаження має відбуватись дуже швидко, тому що техніка не має стояти. Через  FPV-дрони її можуть помітити й просто знищити.

Так само швидко автомобіль забирається з місця висадки. Далі пішки і теж швидким темпом.

Канонада на Авдіївському напрямку не стихає. Та навіть через гул артилерії, бійці намагаються прислухатись. Найбільшу небезпеку становлять ворожі безпілотники. Свій власний дробовик Максим завжди тримає напоготові. Ця, здавалося б, звичайна мисливська зброя на коротких дистанціях доволі ефективно працює проти дронів. А вони на передовій буквально скрізь.

Робота ворожих безпілотників нагадує справжній конвеєр. На місце одного одразу прилітає інший.

Станіслав Кухарчук, кореспондент:

Через засилля ворожих квадрокоптерів виходити на відкриту місцевість тут не можна. Тому ми вирішили сховатись під такою сіткою, таким маскуванням. Дронів нашим хлопцям на фронті катастрофічно не вистачає. Ось для підрозділу, яким керує Максим, ми оголошуємо збір. Долучайтесь, донатьте і ми придбаємо Mavic 3Т. Це дозволить хлопцям працювати навіть вночі.

Сергій уважно вдивляється у сусідню посадку - росіяни штурмують по кілька разів на день. І вкрай важливо не проґавити просування ворожої піхоти. Чоловік нещодавно повернувся у стрій після поранення, і знову потрапив у суцільне пекло безперервних боїв.

Сергій, військовослужбовець 53 ОМБр ім. Володимира Мономаха:

Спочатку було навіть страшно, якщо чесно, а зараз до того всього звикаєш. Ось рядом бахають і спиш - однаково.

Так росіяни добивають і без того знищені навколо Авдіївки села та посадки. Артилерія та авіація працюють безупинно.

Олексій рукавицями намагається хоч якось захистити свої руки. У юриста за освітою долоні всі у мозолях від безперервного риття окопів, заряджання і чищення зброї. Чоловік родом із Краматорська, і на фронті, в буквальному сенсі слова, захищає свій рідний дім. Тому як би важко не було, він готовий стояти до кінця.

Олексій, військовослужбовець 53 ОМБр ім. Володимира Мономаха:

Важко. Якби ротація проходила якось частіше, то було б легше. А так ми вийшли, помились і знову на позиції…сьогодні 9 день.

53 бригада ось вже рік стіною стоїть на Авдіївському напрямку. Від інтенсивних боїв люди вкрай втомлені, каже Максим. Як колишній вчитель, він намагається знайти підхід до кожного бійця, щоб якось підтримати й підняти дух. Та його хлопцям, як і йому самому, потрібен хоч якийсь відпочинок.

Максим, військовослужбовець 53 ОМБр ім. Володимира Мономаха:

Боєць витримує пів року активних бойових дій, а далі… Оце проходить пів року й треба давати людям якусь передишку.

Та поки ворог активно штурмує і намагається йти вперед, хлопцям про відпочинок залишається тільки мріяти.