Провокації на поминальні дні: українців закликають утриматися від відвідин цвинтарів [ Редагувати ]

Пані Надія поспішає поприбирати могилки рідних перед поминальними днями.

Син ось покосив кругом, у мене тут дуже багато похованих.

Звідси до кордону з країною-агресоркою менше як 30 км. Майже постійно чути вибухи в сусідніх селах.

Надія Зацарна, жителька села Велика Чернеччина:

Прикордоння дуже ж обстрілюють, ми дуже чуємо, дуже, інколи буває і лячно, і забори металеві від цього вибуху чи хвилі здригаються, і хата підніметься.

Катерина розповідає, традиційно поминальні дні в селі - у неділю та понеділок. Зараз людей на них приїздить небагато.

Катерина Пономаренко, жителька села Велика Чернеччина:

У зв'язку з тим, що війна, поминали дома. Прийшли, положили квіти, положили цукерки, прийшов батюшка, зробив панахиду і все.

Староста села закликатиме жителів не скупчуватись на цвинтарі, а поліція - посилено чергуватиме біля кладовищ та церков.

Олексій Дрозденко, керівник Сумської міської військової адміністрації:

Кожен має діяти на свій власний розсуд, розуміти, де є більш безпечно, і відповідно реагувати на сигнали повітряної небезпеки, повітряних ударів.

А це вже Харківщина. У селі під Ізюмом місцевий цвинтар перевіряють сапери. Тут уже двічі підривалися люди. За два дні знайшли понад два десятки вибухонебезпечних предметів.

Іван Шепелєв, заступник начальника групи піротехнічних робіт мобільного рятувального центру швидкого реагування ДСНС України:

Трапляються протипіхотні фугасні міни ПФМ-1, також трапляються залишки протипіхотних мін ПОМ-3 із сейсмічним датчиком цілі, дуже велика кількість різноманітних залишків від реактивних систем залпового вогню, такі як "Ураган" та "Смерч", і також залишки від різноманітних артилерійських снарядів.

Печенізьку громаду на початку великої війни сильно обстрілювали. Перед входом на кладовище - табличка із попередженням про мінну небезпеку. Та людей тут багато. Опоряджають могилки рідних.

Валентина Верменик, жителька села Печеніги:

Це ж мій рід увесь тут лежить. І мій, і моєї сестри свекри, і багато тут дуже. Треба ж прибрати. Це ж наша шана. Я другого не розумію. Ну, як це так, залишити їх, ну, пробачте, у свинарнику. 

Від залишків боєприпасів цвинтар почистили, запевняє доглядачка. Та нині - нова небезпека, бо юрби людей - це найперша ціль для ворога.

Любов Новікова, доглядачка кладовища:

Якщо багато людей, я попереджую, щоб стовпотворіння не було. І дзвонимо людям, і пишемо, і плакат повісили, щоб не приходили.

Не думає про страх і пані Неля з чоловіком. Жінка прибирає листя, чоловік зрізає траву. Квапляться, доки не чути обстрілів.

Сьогодні ще не чули. Сьогодні тихо. 

За понад два роки війни нікопольці вже навчилися розрізняти і види зброї, якою б'є ворог.

Віктор - житель Нікополя:

Перед Паскою, з суботи на неділю. У пол первого начались обстрели и длились они больше 40 минут. И было очень страшно, и били ж не только ствольной артилерией, а били, видно, и "Градами", и беспилотниками. 

Нікополь під щоденним вогнем. Саме через напружену безпекову ситуацію пані Лариса вже три роки не була на цвинтарі. Нарешті наважилася.

Лариса, жителька Дніпра:

3 года, и мне хотелось до родителей своих.

Укриття нікопольці на кладовищі не шукають. Кажуть: від російських снарядів марно ховатися, вони прилітають за лічені секунди.

Тетяна, жителька села Придніпровське:

- Коли зараз стріляють снаряди, арта, у нас кажуть, от нього не заховаєшся ніде. - А якщо просто неба? - На землю падаєш і все. Тому що коли падає снаряд, то розлітаються осколки до верху.

І головне: у поминальні дні не забувати про безпеку. Не залишатися на кладовищі під час повітряних тривог і не утворювати натовпу.