Баскетбол на кріслах колісних: як тренуються ветерани й військові у Рівному [ Редагувати ]
Спорт та заняття фізичною культурою для всіх. Бо жага до змагань - це також і боротьба з собою, з труднощами та обставинами. Баскетбол на колісних кріслах. Такі тренування для ветеранів та поранених військових організовують у Рівному. Проєкт створили для того, аби фронтовики через спорт мали можливість адаптуватися до нових умов життя.
Як бійці вправляються з м'ячем - бачили мої колеги.
Ось так розпочинається тренування з баскетболу для військових, які проходять реабілітацію. Хлопці відпрацьовують техніку кидків та передачі м'яча.
Боєць на позивний "Пекар" на занятті з баскетболу вперше. У такий спосіб розробляє поранену руку. Її травмував, коли бився за Часів Яр.
Євген Пивоваров, військовослужбовець:
Такий великий вибух. Одразу в руці біль. Калаш упав. Потім потекла кров. Я розмовляти не міг, бо у мене щелепу вибило. Я до евака добіг, мене в евак завантажили, і я дві доби в комі був. Потім у Мечникова опритомнів.
Після операцій у Євгена два місяці не розгиналась рука. Пальців, каже, взагалі не відчував - тепер вправно ловить м'яч.
У мене рука не зрослася ще - кістка, але все одно я кайфую
Передачу м'яча Євген відпрацьовує з екскапітаном і рекордсменом за кількістю набраних очок збірної України з баскетболу Сергієм Ліщуком.
Сергій Ліщук, президент баскетбольного клубу "Рівне":
Хлопці допомагають нам на фронті, захищають нас, то ми маємо тут допомагати їм, адаптуватися до нових умов життя, щоб вони відчули, що вони важливі, що вони можуть займатися спортом, зокрема баскетболом.
Тренують поранених військових наставники та гравці баскетбольного клубу "Рівне". Такі заняття більш ознайомчі, аніж професійні. Не всі вправи можуть виконати через поранення.
Вікторія Шматова, тренерка з баскетболу, гравчиня БК "Рівне":
В нас є різні хлопці: хто на візочках, хто, як можна побачити й без руки. Зараз в нас ціль - соціалізувати всіх, ознайомити з баскетболом та з красою цієї гри. Тут треба навчитися водити м'яч, кидати м'яч. Тут все.
А ці фронтовики займаються баскетболом на кріслах колісних. Рівнянин Андрій з позивним "Самурай" нещодавно повернувся з Харківщини, де у складі 42-ї бригади стримував ворожий наступ.
Андрій Собурай, військовослужбовець:
Глибоке, Липці, Лук'янці. Оце от треугольнік. Оце вони так і лізли. Спочатку кулеве поранення получив, кульове сюди в стегно, а вже потім я побачив, що в мене нема ноги - відірвало.
У минулому Андрій - професійний спортсмен. У баскетбол грав понад десять років. Як тільки дозволили лікарі - одразу втік на спортмайданчик.
- Який раз уже на тренуванні? - Четвертий. - Що для Вас баскетбол? - Життя. Поки ти шевелишся, ти живеш.
Андрій займається на звичайному кріслі колісному, а мріє про спеціальне для занять баскетболом. Таких поки що у Рівному немає. Їх пошуками займаються організатори, бо хочуть створити баскетбольну команду серед ветеранів.
Сергій Ліщук, президент баскетбольного клубу "Рівне":
У нас в місті дуже гарні традиції: і чоловічі команди, жіночі, дитячі. Тому вирішили ще й зробити для хлопців на візках. Це спеціальні адаптивні візки. Це є велика проблема їх знайти, мало того, що вони дороговартісні, так їх ще нема. Це спецзаказ. Я вірю в те, що в нас все вийде.
Організатори кажуть: спорт неабияк допомагає бійцям адаптуватися до цивільного життя.
Микола Дєдовець, керівник проєкту "Баскетбол на кріслах колісних":
Ми вже цим займаємось близько 10 місяців і вже було залучено більше, я думаю, 150, до двохсот, я думаю ветеранів війни. Це наш маленький внесок, і дяка за все те, що вони для нас кожен раз роблять.
Рівненські ветерани вже мають і певні здобутки в баскетболі. Сергій Пандрак нещодавно привіз "золото" з відбіркового етапу Ігор нескорених. Щоб перемагати й далі колишній айдарівець не полишає тренувань.
