Освіта в Польщі: як українські учні долають труднощі [ Редагувати ]
Мовний бар'єр, булінг та відсутність друзів. Це проблеми, з якими найчастіше стикаються українські діти, які пішли в закордонні школи. Точної статистики, скільки саме маленьких українців здобуває освіту в інших країнах немає, але відомо, що тільки в Польщі до літніх канікул місцеві навчальні заклади відвідувало майже 135 тисяч українських учнів.
Як вони долають освітні виклики? Та які можливості для продовження навчання в українських школах цьогоріч їм надає Міністерство освіти та науки? Про все далі в матеріалі наших кореспондентів.
Надія Рудь, школярка:
Ми сиділи, робили завдання, писали, вставляли слова. І я щось була вставила на те слово. Я сказала, а весь клас почав з мене сміятися. І я розплакалася тоді. Але ця вчителька, вона почала мене захищати. Вона казала, якби ви приїхали в чужу країну, ви б не змогли навіть так розмовляти, як українці.
12-річна українка Надія розповідає про свій невдалий досвід навчання в Польщі. У Варшаву вона приїхала з мамою, навесні 22-го, ще на початку великої війни. Через насмішки з боку однокласників та постійний стрес мама Надії забрала її з польської школи та перевела на онлайн-навчання в українську. Але, за новим законом у Польщі, вже з цього навчального року усі діти біженців мають обов'язково відвідувати місцеві навчальні заклади. Такі ж правила діють фактично в усіх європейських країнах. Тож родина хвилюється, що ситуація повториться. І неодноразово.
Марина Рудь, мама школярки:
Я розумію, що в іншій мові воно може мати інший контекст. І дійсно звучати смішно. Але коли це один раз, це ще більш-менш можна перенести на жарт. Коли це кожного дня, на кожному уроці над тобою. Ти вже перетворюєшся на такого класного клоуна, над яким вже всі звикли за півтора року насміхатися. Ну, то це вже, звичайно, психологічна травма і травма дуже серйозна.
Схожі переживання і в мами 12-річного Івана. Син Наталії Хоціновської так само відчував складнощі з адаптацією в новому колективі.
Наталія Хоціновська, мама школяра:
Це важко для мам теж, тому що нам ще треба придумати, як це зробити. Так, щоб це було добре для дитини. І часом ти вагаєшся між результатом навчання і спокійною психікою дитини, шукаєш якийсь компроміс.
Але й саме лише онлайн-навчання не повноцінна альтернатива нормальній школі - визнає мама учня.
Наталія Хоціновська, мама школяра:
Ми таким чином, поки приїхали до Варшави, то ми були в онлайн-школі. Ну, і це погано, бо взагалі немає друзів тут. Нема з ким комунікувати й адаптуватись до нового місця, бо дуже важко.
Булінг у польських школах - серйозна проблема, з якою стикається більшість українських дітей - розповідають у доброчинній організації Клуб католицької інтелігенції. Спілка допомагає українцям - проводить безкоштовні курси польської мови та навчає, як протистояти пресингу та насмішкам у школі.
Олеся Колісник, представниця Клубу католицької інтелігенції:
Стараємося показувати, як навчитися, реагувати на ці речі. Якщо взяти, наприклад, фейсбук-групи, то там дуже часто це обговорюється, тому що батьки мають з цим проблему. Всі батьки, які сюди приїхали з дітьми, 99% мають проблему з булінгом.
Польська влада визнає, точно не знає, скільки маленьких українців перебуває в країні. Саме тому з вересня, усі діти шкільного віку мають сісти за парти, тобто навчатися офлайн. Раніше, за умови надання довідки про навчання онлайн в українській школі це було не обов'язково. Новація має допомогти інтеграції малечі, а також веденню обліку. Тим, кому вивчення іноземної мови дається складно, запропонують додаткові курси, або ж відвідування інтеграційних класів. Вчителька одного такого Пауліна Скшипек запевняє: викладачі організовуватимуть заняття та позакласні активності, щоб максимально швидко залучити дітей до звичного шкільного життя.
Пауліна Скшипек, вчителька польської мови:
Особисто я не знаю української, тому намагаюся трохи вчитися з дітьми, щоб інтегруватися, тому що часто ці діти не дуже хочуть вивчати польську. Вони відчувають дуже сильний зв'язок з Україною і не мають мотивації. І тут я завжди намагаюся показати, що буду вивчати українську з ними. Тоді їм весело, і з'являється бажання вчитися.
Питання української освіти за кордоном громади біженців вирішують по-різному. Десь організовують суботні школи, десь відкривають приватні заклади. При цьому 40% батьків вибирають для своїх дітей одночасно офлайн навчання у місцевій та дистанційне, онлайн, в українській школі. Таким школярам цьогоріч Міносвіти пропонує три формати навчання.
Перша - за індивідуальною або сімейною формою. Тобто, учні вчаться очно в місцевій школі; а за опанування української програми відповідають батьки. Друга - дистанційна. З вивченням суто українознавчого компонента, тобто онлайн вивчають лише українську мову, літературу, історію, географію та правознавство. Решту оцінок в табелі переносять з місцевої школи. Шкіл, що надають такі послуги, в Україні визначено 148. І третя форма здобуття знань у повноцінному дистанційному форматі: учні навчаються в місцевій школі й одночасно опановують усі предмети в українському закладі освіти.
Розумію, що в Польщі може бути краще навчання, але душею все-таки хочеться мені в Україні навчатися.
