В Одесі провели виставку сурогатних страв часів Голодоморів [ Редагувати ]

Приголомшливу експозицію підготували в Одесі до Дня пам’яті жертв Голодоморів, що припадає на четверту суботу листопада. Відвідувачі могли не лише побачити, а ще й скуштувати сурогатні страви, які в ті моторошні часи були змушені їсти знедолені українці. Про виставку та спогади очевидців Голодоморів – далі наш наступний матеріал. 

Україна пам'ятає три Голодомори: тисяча дев’ятсот двадцять першого - двадцять третіх років, найстрашніший – тридцять другого - тридцять третього та сорок шостого - сорок сьомого… Свідком останнього був Володимир Михайленко. Тоді йому було вісім. Згадує, як в Одесі панував страшенний голод, а водночас радянська влада вивозила зерно та іншу агропродукцію за кордон на продаж.

Володимир Михайленко, очевидець голодомору 1946-1947 років:

Я - свідок того, як в порт йдуть машина за машиною повністю завантажені, не закриті, ось із такою картоплею: одна в одну! Ось що страшно! А водночас люди помирали з голоду – ось вам і радянська влада! 

Та згадує, як школярами на пустирях збирали бур’яни, щоб їсти, а справжнім делікатесом для дітвори була макуха.

Знаєте, це здавлене насіння, коли вижимають олію, і залишається ось ця маса – і ось із неї роблять оцю макуху, щоб годувати худобу, і ось ми її також їли та з задоволенням!

Та сама макуха – сьогодні на виставці сурогатних страв, які під час Голодоморів, замість справжніх харчів, були вимушені їсти українці. Тут і штурпаки соняшника, тирса, навіть глина та земля, юшка з кропиви та бузини… Експозицію підготували працівники училища морського туристичного сервісу, опираючись на архівні матеріали та спогади людей, які пережили катастрофу.

Анна Михайленко, методист ДНЗ "Одеське вище професійне училище морського туристичного сервісу":

Ідемо на кухню потім з цими інгредієнтами й кажемо: спогад, наприклад, цієї людини: там була тільки трава – і ми готуємо на сухій сковорідці цю траву і реконструюємо цю страву. Там є трошки далі солома: вони парили солому – і ось це-от пили, і ось це можете, до речі, скуштувати.

Те, що люди могли не лише побачити, а ще й скуштувати страви часів Голодоморів – особливість цієї виставки. Відвідувачам пропонували компот з вівса й вишневих гілочок, а ще млинці з перетертих жолудів та лободи. Після такої "дегустації" на очах в декого сльози.

Альона Боднар, відвідувачка виставки:

Мені розповідала моя бабуся: реально це все, що бачу – я все це чула від бабусі. На жаль, вони пережили таке горе, як вони виживали, я не знаю, бо це, звичайно, їсти… Ну, не порівняно з тим, що ми їмо сьогодні.

Саме такий ефект присутності важливе нагадування про злочини радянської влади – каже Наталія Дзюбенко-Мейс – письменниця та вдова Джеймса Мейса – американського дослідника Голодомору в Україні. Саме він свого часу запропонував запалювати свічки на підвіконнях на знак пам’яті за померлими внаслідок цього геноциду.

Наталія Дзюбенко-Мейс, письменниця:

Я знаю, що це щеплення може бути болючим, але це щеплення проти інфікування такими хворобами, як тоталітаризм, як людиноненависницька якась психологія – це потрібно пережити.

Пам’ять про жертв геноциду на експозиції вшанували зворушливою театральною виставою. За різними підрахунками істориків, внаслідок трьох Голодоморів в Україні загинуло від чотирьох до десяти мільйонів людей.