У Черкасах відбулася акція "Полон убиває" [ Редагувати ]
"Полон убиває". Акція з такою назвою щонеділі відбувається у великих містах України. Рідні захисників, які перебувають у неволі, прагнуть, аби суспільство не забувало про українських бранців. На акції в Черкасах побував Станіслав Кухарчук.
Добрий день, добрий день!
Так щиро на Соборній площі Черкас вітаються щонеділі люди, абсолютно незнайомі раніше. Це рідні й близькі полонених, зниклих безвісти та полеглих захисників України. Їх об’єднує спільне горе та всеукраїнська акція "Полон Вбиває". Вона безперервно відбувається у місті - ось вже майже два роки.
Акція! Посигналь на підтримку тих, хто в полоні.
Тетяна намагається не пропускати жодної акції, приїздить сюди зі столиці вже півтора року. Саме стільки чекає на чоловіка, бійця 115-ї бригади, він зник безвісти під Бахмутом. Сьогодні, 12 січня, його другий день народження, який жінка зустрічає без коханого. Її життя нині суцільне пекло - постійні пошуки хоча б якоїсь інформації... І таких історій в 115 бригаді понад тисячу.
Тетяна Танцюра, дружина зниклого безвісти:
Я, наприклад, кожного разу, коли публікують списки звільнених з полону, я шукаю цих хлопців, їхніх родичів і прошу переглянути фото хлопців з нашої бригади. Можливо, хтось когось бачив, і, наприклад, влітку був результат - один звільнений упізнав двох хлопців з нашого альбому і в рідних з’явилась перша звістка, тобто маленькими кроками це дає результат.
Акція "Полон Вбиває" - для рідних можливість нагадати суспільству про своє горе, і про захисників, які здоров’ям і життям, попри все, тримають фронт. Після втрат та поневірянь цих людей вже ніщо не лякає.
Нагадую, зараз діє повітряна тривога, загроза балістики. Я знаю, що ви нікуди не підете, але пропоную пройти в укриття.
Сергій і сам пройшов війну, дістав інвалідність, тому знає, як важливо бачити й відчувати підтримку. Воїн каже: щотижня до акції долучаються все більше і більше людей, навіть ті, кого біль втрат не зачепив.
Сергій, ветеран російсько-української війни:
Ця підтримка хлопців, які зараз на реабілітації, навіть в штатах, вони дивляться нас і кажуть, хлопці, це взагалі бомба те, що зараз відбувається. В нас раніше сюди виходило дуже мало людей, але коли батьки бачать - це насамперед підтримка батьків, які чекають на своїх дітей, і підтримка тих, хто порвані на війні.
Для пані Ірини кожна участь в акції додає надії. Її син, Денис Мішалов, зник безвісти у квітні 22 в боях за "Азовсталь". Офіційно його вважають загиблим, хоча немає ні свідчень, ні тіла, ба навіть збігу ДНК. Тому віра в те, що син живий, у жінки не згасає...
Ірина Мішалова, мати зниклого безвісти:
Надія - це в усіх є і вона повинна бути, тому що без надії ніяк. Є надія і віримо, і чекаємо, в будь-якому випадку ми чекаємо.
Чекають і сподіваються, тому й надалі виходитимуть, щоби нагадати: війна - це спільне горе і спільний біль.